За період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами працівниці надають допомогу по вагітності та пологах (ст. 25 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV).
Допомогу по вагітності та пологах виплачують за весь період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами. Сумарна її тривалість становить 126 к. д.: 70 календарних днів до пологів і 56 — після пологів. У разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей післяпологова частина відпустки збільшується до 70 к. д.
На відміну від оплати «звичайного» лікарняного, розмір допомоги по вагітності та пологах не залежить від страхового стажу. Лікарняний у зв’язку з вагітністю оплачується у розмірі 100 % середньої заробітної плати (доходу).
Законодавчі межі для обчислення суми допомоги по вагітності та пологах
Закон визначає певні межі, коридор для суми допомоги по вагітності та пологах.
У розрахунку на місяць вона не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду соціального страхування, та не може бути меншою, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку (ч. 2 ст. 26 Закону № 1105).
Лікарняний по вагітності та пологах оплачується як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом (ст. 30 Закону № 1105).
Середню заробітну плату для розрахунку виплат за державним соціальним страхуванням обчислюємо за порядком, затвердженим постановою КМУ від 26.09.2001 № 1266 (далі — Порядок).
Так, згідно з пунктом 3 Порядку середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати, на яку нарахований ЄСВ, на кількість календарних днів перебування у трудових відносинах у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з визначених у цьому пункті поважних причин.
Визначення, що таке основне місце роботи, наразі міститься у Законі «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464 (далі — Закон № 2464): це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу (стаття 1 Закону).
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску (ч. 5 ст. 8 Закону № 2464).
Утім, для сумісників базою нарахування єдиного внеску є фактично нарахована заробітна плата (таку позицію озвучує й Мінсоцполітики у листі від 13.10.2016 № 334/18/99-16).
Якщо вагітна працює не лише за основним місцем роботи, а й за сумісництвом, допомогу по вагітності та пологах нададуть за місцем роботи за сумісництвом на підставі копії лікарняного, засвідченого на основному місці роботи.
Але якщо нарахована допомога виявиться меншою за мінімальну заробітну плату, доплачувати до мінімалки роботодавцю не потрібно, адже норма про те, що допомога має бути не меншою за мінімальну заробітну плату, вже реалізована — за основним місцем роботи.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Кадровик-01"
