Службове відрядження — поїздка працівника за розпорядженням керівника установи на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв’язок службового відрядження з основною діяльністю організації).
На законодавчому рівні порядок відрядження (направлення, вибуття, повернення, обсяг гарантій і компенсацій, документування) ґрунтовно визначено лише установ, які повністю або частково фінансуються із державного бюджету.
На який строк відряджати працівника, роботодавець вирішує не тільки з огляду на завдання, що треба виконати. Є й часові обмеження. Мінімальний строк відрядження однаковий для приватного підприємства і бюджетної установи, а ось максимальний — різниться. Кадровик бюджетної установи знайде у цій статті бонус — таблицю з максимальними строками відряджень для різних категорій персоналу
Раніше після ознайомлення працівника, якого направляють у відрядження, з наказом про відрядження кадровик вносив про це інформацію в Журнал реєстрації відряджень.
Якщо напередодні відрядження працівник, наприклад захворів, а вам необхідно підготувати наказ про скасування відрядження, скористайтеся експертним зразком. Документ оформлений за вимогами нацстандарту ДСТУ 4163:2020.
Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Мінфіну від 13.03.1998 № 59, передбачає, що працівників направляють у відрядження на підставі наказу керівника установи або його заступника. У наказі про відрядження зазначають пункт призначення, найменування підприємства, в яке відряджено працівника, строк та мета відрядження.
Відправлення працівника у відрядження — справа звична. Однак, іноді при оформленні відрядження виникають
складні ситуації, рішення для яких — у статті.
Для забезпечення трудової дисципліни працівниками, що направляються у відрядження, а також урегулювання організаційних та фінансових питань, пов’язаних із відрядженнями, радимо розробити Положення про відрядження (далі — Положення).
