Службове відрядження — поїздка працівника за розпорядженням керівника установи на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв’язок службового відрядження з основною діяльністю організації).
На законодавчому рівні порядок відрядження (направлення, вибуття, повернення, обсяг гарантій і компенсацій, документування) ґрунтовно визначено лише установ, які повністю або частково фінансуються із державного бюджету.
Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Мінфіну від 13.03.1998 № 59, передбачає, що працівників направляють у відрядження на підставі наказу керівника установи або його заступника. У наказі про відрядження зазначають пункт призначення, найменування підприємства, в яке відряджено працівника, строк та мета відрядження.
Направляючи працівника у відрядження, в наказі встановлюють строки відрядження. Проте обставини можуть скластися так, що працівнику необхідно затриматися у відрядженні.
І для відрядження по Україні, і для відрядження за кордон спершу затвердьте кошторис витрат, а потім видайте наказ. Технічне завдання для відрядження за кордон готуйте за потреби
Директор у відрядженні, а на підприємстві постійно виникають проблеми та завдання, які потребують оперативного розв’язання. Доручіть посадовій особі підприємства виконувати частину повноважень директора на час його відсутності
На який строк відряджати працівника, роботодавець вирішує не тільки з огляду на завдання, що треба виконати. Є й часові обмеження. Мінімальний строк відрядження однаковий для приватного підприємства і бюджетної установи, а ось максимальний — різниться. Кадровик бюджетної установи знайде у цій статті бонус — таблицю з максимальними строками відряджень для різних категорій персоналу
Раніше після ознайомлення працівника, якого направляють у відрядження, з наказом про відрядження кадровик вносив про це інформацію в Журнал реєстрації відряджень.
