Відповідь
КЗпП не тлумачить поняття «відрядження». Загальноприйняте визначення ґрунтується на терміні, вміщеному в пункті 1 розділу 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженій наказом Мінфіну від 13.03.1998 № 59:
Службове відрядження — поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем постійної роботи, за наявності документів, що підтверджують зв’язок відрядження з основною діяльністю підприємства.
У відрядження можна направити лише працівника. Гарантії та компенсації під час службових відряджень передбачає стаття 121 КЗпП.
Як оформити відрядження працівника: вісім кроків
КЗпП регулює трудові відносини саме з працівниками (ч. 1 ст. 1 КЗпП).
На який строк відряджати працівника, роботодавець вирішує не тільки з огляду на завдання, що треба виконати. Є й часові обмеження. Мінімальний строк відрядження однаковий для приватного підприємства і бюджетної установи, а ось максимальний — різниться. Кадровик бюджетної установи знайде у цій статті бонус — таблицю з максимальними строками відряджень для різних категорій персоналу
Раніше після ознайомлення працівника, якого направляють у відрядження, з наказом про відрядження кадровик вносив про це інформацію в Журнал реєстрації відряджень.
Якщо напередодні відрядження працівник, наприклад захворів, а вам необхідно підготувати наказ про скасування відрядження, скористайтеся експертним зразком. Документ оформлений за вимогами нацстандарту ДСТУ 4163:2020.
Скачайте актуальний зразок наказу про відрядження.
Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Мінфіну від 13.03.1998 № 59, передбачає, що працівників направляють у відрядження на підставі наказу керівника установи або його заступника. У наказі про відрядження зазначають пункт призначення, найменування підприємства, в яке відряджено працівника, строк та мета відрядження.
