Що це за новий вид відповідальності — відповідальність роботодавця? Коли саме загрожує адміністративна відповідальність? Який порядок накладання штрафів? Необхідні роз`яснення надають провідні експерти: Олена КОНОВАЛОВА, начальник відділу з питань трудових відносин Держпраці, та Ірина ІВАНЧЕНКО, шеф-редактор журналу «Кадровик-01» та системи «Експертус Кадри».
Накладання штрафів на роботодавців не є новацією законодавства. Починаючи з 10.08.2013, до юридичних осіб і ФОП застосовують штрафні санкції за порушення у сфері зайнятості відповідно до статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI (далі — Закон № 5067). Такі штрафи накладає Держпраці згідно з постановою КМУ від 17.07.2013 № 509 (далі — Постанова № 509).
Торік було запроваджено новий вид відповідальності — відповідальність роботодавця у сфері праці у вигляді штрафів (доповнено статтю 265 Кодексу законів про працю України). Із 10 лютого 2016 року до Постанови № 509 внесено зміни згідно з Постановою КМУ від 03.02.2016 № 55 (її доповнено нормами щодо трудових відносин). Тож маємо комплексний нормативний документ — Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі — Порядок № 509).
Хто має право штрафувати?
На відміну від випадків притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності за статтями 41 КпАП, 172 КК (ст. 221 КпАП), коли ступінь вини і конкретну санкцію визначає суд, штрафи, передбачені статтями 265 КЗпП, 53 Закону № 5067, мають право накладати винятково:
Голова Держпраці, його заступники;
начальники управлінь і відділів Держпраці та їх заступники (з питань, що належать до їх компетенції);
начальники територіальних органів Держпраці та їх заступники (далі — уповноважені посадові особи).
Державні інспектори з питань праці (далі — інспектори з праці) не наділені повноваженнями щодо накладення означених штрафів.
Інспектори з праці Держпраці та її територіальних органів проводять перевірки роботодавців щодо додержання законодавства про працю та зайнятість населення. У разі виявлення ознак порушення складається відповідний акт, а рішення про розгляд справи щодо накладення штрафу (далі — справа) приймає уповноважена посадова особа Держпраці не пізніше, аніж через 10 днів з дня складення акта.
На підставі акту або рішення суду
Найчастіше підставою для накладання штрафу є акт про виявлення під час перевірки роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, що його склав інспектор з праці (посадова особа Держпраці чи її територіального органу).
Утім, є й інші підстави.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати ЄСВ і податків з роботодавця стягується штраф у 30-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
На практиці факт допуску до роботи без належного оформлення трудових відносин (наказ про прийняття на роботу, повідомлення ДФС (ст. 24 КЗпП)), фіктивне запровадження неповного робочого часу, а отже, і зменшення рівня оплати праці за реальної роботи на умовах повного робочого дня, найчастіше фіксують під час перевірок. Однак і сам працівник може звернутися за захистом своїх прав, не чекаючи заходів державного контролю.
Так, згідно зі статтею 232 КЗпП трудові спори за заявами працівників про оформлення трудових відносин у разі виконання ними роботи без укладення трудового договору та встановлення періоду такої роботи підлягають з 1 січня 2015 року безпосередньому розглядові у районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах. Тобто, якщо особа працювала «без трудової книжки», вона може звернутися до суду, який встановлюватиме не лише факт такої роботи, але й тривалість.
Сплачуй і зарплату, і штраф…
Нехтування нормами статті 24 КЗпП щодо обов’язковості оформлення трудових відносин може вилізти боком і боляче вдарити по кишені роботодавця.
По-перше, згідно зі зміненою з 01.01.2015 статтею 235 КЗпП під час винесення рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи суд одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату ПДФО та ЄСВ за встановлений період роботи.
По-друге, рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи передають органу Держпраці. Таке рішення є підставою для накладення передбаченого статтею 265 КЗпП штрафу у розмірі 30 мінімальних заробітних плат (ч. 5 ст. 265 КЗпП, п. 2 Порядку № 509). Перевірка у цьому разі може й не провадитися.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Кадровик-01"
