При розірванні трудового договору з ініціативи працівника, роботодавець може звільнити його у день подання заяви. Умови — працівник сам визначає цей день як дату звільнення та вказує при цьому поважну причину такого рішення. Перелік поважних причин, які зазначені в частині 1 статті 38
, не є вичерпним. Вмотивованість працівника та поважність причин вирішують в кожному конкретному випадку.Як звільнити за власним бажанням
Законодавство не визначає повного переліку документів, тож можуть свідчити про поважну причину звільнення під час карантину:
- листки непрацездатності, які підтверджують негативний вплив на стан здоров’я працівника відсутності опалення та постійної низької температури на робочому місці;
- службова записка працівника, у якій він просить забезпечити обігрів робочого місця;
- відсутність наказу роботодавця про переведення працівника на дистанційну роботу та про видачу йому матеріально-технічних цінностей, що підтверджує відсутність реальних умов для його дистанційної роботи.
Відповідне рішення містить постанова Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №569/9738/20 (провадження №61-914св21).
Працівник направив заяву про звільнення за власним бажанням, у зв’язку з погіршенням здоров’я, 5 травня 2020 року. 12 травня 2020 року роботодавець надіслав працівнику відповідь з відмовою звільнити з поважних причин у строк, про який просив працівник. Зазначив, що розгляне заяву після того, як працівник пояснить причини відсутності на робочому місці з 13 квітня 2020 року.
Працівник звернувся до суду з позовом, у якому просив припинити трудові відносини з роботодавцем 05 травня з поважних причин. Зазначив, що роботодавець не брав до уваги його неодноразові хвороби, рекомендації лікарів та прохання створити безпечні умови під час карантину. Крім того, роботодавець не забезпечив транспортування до роботи працівників, які проживали за межами міста. В цей період уряд обмежив рух громадського транспорту, а працівник мешкав в іншому населеному пункті.
Місцевий суд задовольнив позов працівника та визнав трудові відносини припиненими з 5 травня 2020 року на підставі частини 1 статті 38 КЗпП. Суд урахував, що заява про звільнення зумовлена неможливістю продовжувати роботу через карантин та запроваджені обмежувальні заходи.
Апеляційний суд прийняв інше рішення, оскільки працівник не надав документи, які б підтверджували, що виконувати трудові обов’язки він не може.
Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив у силі рішення місцевого.
У своєму рішенні судді зауважили, що сукупність конкретних обставин, які навів працівник, щоби обґрунтувати заяву про звільнення, свідчить про поважність причин звільнення за частиною 1 статті 38 КЗпП в строк, про який він просив.
,експерт Експертус Кадри
