Надомна та дистанційна робота залишається актуальною формою організації праці, особливо в умовах воєнного стану та розвитку цифрових технологій. Щоб легко орієнтуватися надомна чи дистанційна робота та оформляти їх правильно, дізнайтеся, що спільного мають ці два види віддаленої роботи та чим саме вони відрізняються.
Форма організації праці, за якої працівник виконує роботу поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та використовує інформаційно-комунікаційні технології
ч. 1 ст. 60-2 КЗпП
Надомна робота
Форма організації праці, за якої працівник виконує роботу за місцем проживання або в інших визначених ним приміщеннях, але поза виробничими чи робочими приміщеннями роботодавця. Головна ознака — є закріплена робоча зона, працівник використовує технічні засоби як-от: інструмент, прилади, інвентар, необхідні, щоби виробляти продукцію, надавати послуги, виконувати роботи або функції, передбачені установчими документами роботодавця
скорочена (для певних категорій працівників) — до 24 або 36 годин на тиждень.
Як працівника-дистанційника, так і надомника роботодавець забезпечує засобами виробництва, матеріалами та інструментами, програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації, якщо інше не передбачає трудовий договір.
В обох випадках письмовий трудовий договір про повну матеріальну відповідальність можна укласти, якщо працівник користується обладнанням та засобами, наданими йому роботодавцем для роботи.
Крім того, при надомній та дистанційній роботі працівник забезпечує безпечні умови праці на обраному ним робочому місці, тоді як роботодавець відповідає за безпечність обладнання, інструментів і засобів, які передає працівникові, а також виконує інші обов'язки, визначені законодавством про охорону праці.
Документація при будь-якій з двох форм може бути як паперовою, так і створеною засобами електронного зв’язку. Якщо працівника необхідно ознайомити з документом під підпис, йому пересилають документи для ознайомлення, або він засвідчує факт ознайомлення з електронним документом КЕП.
Кадровикам необхідно пам’ятати: роблячи запис до трудової книжки працівника, не вказують, що він працюватиме дистанційно або вдома.
За потреби інформацію про дистанційний або надомний характер роботи роботодавець може відобразити в кадрових документах, які веде на підприємстві.
Відмінності між двома віддаленими формами праці умовно можна розділити на вісім груп.
1. Характер праці. Дистанційна робота — як правило, інтелектуальна. Приміром працівник працює на комп’ютері через інтернет. Своєю чергою надомна робота — це фізична, ручна праця, а працівник працює з інструментами, приладами, інвентарем.
2. Місце виконання роботи. Працівник-дистанційник має право виконувати роботу будь-де, поза приміщенням чи територією роботодавця. Надомний працівник працює за місцем проживання або в інших визначених ним місцях поза приміщеннями роботодавця. Він має працювати саме за вказаною в трудовому договорі адресою.
3. Режим роботи. Працівник, який працює дистанційно, розподіляє робочий час на власний розсуд, на нього не поширюються ПВТР, якщо інше не визначили в трудовому договорі. Працівнику гарантується період відключення для відпочинку. На працівника, що працює надомно, поширюється загальний режим роботи підприємства, якщо інше не передбачили в трудовому договорі
4. Робоче місце. Дистанційник визначає робоче місце самостійно і може його змінювати. Також він може поєднувати з роботою на робочому місці на підприємстві чи території роботодавця, ключова умова — домовленість із роботодавцем. А у ось у надомника робоче місце — фіксоване, тобто його зміну такий працівник має погодити з роботодавцем.
5. Вимоги до робочого місця. Для дистанційників — наявність інформаційно-комунікаційних технологій. Для надомників — наявність закріпленої зони, технічних засобів або їх сукупності, необхідних для виробництва продукції, надання послуг, виконання робіт або функцій, що передбачають установчі документи
6. Форма оплати праці у дистанційників — переважно почасова, в надомників —переважно відрядна. За потреби інформацію про дистанційний або надомний характер роботи роботодавець може відобразити в кадрових документах, які веде на підприємстві.
7. Інструктаж (навчання) з питань охорони праці і протипожежної безпеки для працівників на дистанційній роботі, обмежується тим, як їм використовувати обладнання та засоби для роботи. Його можна провести через відеозв’язок. А при надобній роботі працівнику слід провести очний інструктаж.
8. Остання відмінність — форма трудового договору.
Також для більш точного розуміння різниці між дистанційною та надомною роботою ознайомтеся з табличкою нижче:
Ознака
Дистанційна робота
Надомна робота
Місце виконання
Працівник самостійно обирає місце (будь-де з доступом до інтернету)
Працівник виконує роботу вдома
Контроль роботодавця
Менший контроль, основа — довіра
Може бути організовано контроль умов праці вдома
Тип роботи
Часто — інтелектуальна, ІТ, бухгалтерія, дизайн тощо
Переважно — ручна праця, виготовлення продукції вдома
Взаємодія з роботодавцем
Онлайн: листування, відеозв’язок, звіти
Мінімальний контакт, інколи — лише передача готової продукції
Технічне забезпечення
Роботодавець або працівник забезпечує обладнанням
Часто працівник працює на власному обладнанні
ВАЖЛИВО!
Укладення трудового договору про дистанційну роботу за наявності небезпечних і шкідливих виробничих (технологічних) факторів забороняється. Надомна ж робота може бути запроваджена виключно для осіб, які мають практичні навички виконання певних робіт або можуть бути навчені таким навичкам.
Особливості оформлення під час воєнного стану
Під час дії воєнного стану роботодавець може запровадити дистанційну роботу наказом без обов’язкового укладення письмового трудового договору, якщо це зумовлено загрозою життю чи здоров’ю працівників або іншими обставинами, пов'язаними з воєнними діями. Після усунення таких обставин трудові відносини оформлюють відповідно до вимог КЗпП.
Таким чином, дистанційна робота — це гнучка форма зайнятості, яка підходить для сфери інтелектуальної праці. Надомна робота — це форма для тих, хто виготовляє продукцію або виконує ручну працю вдома. Усі види такої роботи мають бути формалізовані трудовим договором, що забезпечує захист прав працівника та роботодавця.
