Посадова особа місцевого самоврядування — особа, яка:
- працює в органі місцевого самоврядування (ОМС);
- має посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій;
- отримує зарплату за рахунок місцевого бюджету.
Підстава — частина 1 статті 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III (далі — Закон № 2493). Посадовим особам, які мають стаж служби в ОМС понад 10 років, надають додаткову оплачувану відпустку тривалістю до 15 к. дн. (ст. 21 Закону № 2493). Надбавку за вислугу років посадовим особам ОМС виплачують у відсотках до посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг і залежно від стажу служби в органах місцевого самоврядування в таких розмірах:
- понад 3 роки — 10%;
- понад 5 років — 15%;
- понад 10 років — 20%;
- понад 15 років — 25%;
- понад 20 років — 30%;
- понад 25 років — 40%.
Підстава — пункт 3 постанови КМУ «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 № 268. До стажу служби в ОМС зараховують період роботи на посадах, на які поширюється дія Закону № 2493, а також на посадах і в органах, час роботи в яких зараховують до стажу державної служби (ст. 22 Закону № 2493). На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених Законом № 2493 (ч. 3 ст. 7 Закону № 2493). Одним із видів соціальної відпустки є відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (п. 4 ч. 1 ст. 4, ст. 18 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР, далі — Закон про відпустки). За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у т. ч. тими, хто уклав новий контракт на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігають місце роботи і посаду на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у ФОП, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам виплачують грошове забезпечення за рахунок коштів Держбюджету відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (ч. 3 ст. 119 КЗпП).
Простій — це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (ст. 34 КЗпП). За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 к. дн. У разі встановлення КМУ карантину відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включають у загальний термін, встановлений частиною першою цієї статті (ст. 26 Закону про відпустки). Під час воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону про відпустки (ч. 3 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ, далі — Закон № 2136). У період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу ВПО, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 к. дн., без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки (ч. 4 ст. 12 Закону № 2136). Таким чином, періоди, коли посадова особа місцевого самоврядування знаходилась у відпустці для догляду за дитиною до трьох років, була увільнена від виконання обов’язків на період проходження військової служби за призовом під час мобілізації або на особливий період проходження військової служби, час простою, перебування у відпустках без збереження зарплати під час карантину відповідно до частини 2 статті 26 Закону про відпустки, без збереження заробітної плати у період дії воєнного стану відповідно до частин 3 чи 4 статті 12 Закону № 2136, зараховують до стажу служби в ОМС, що дає право на додаткову оплачувану відпустку та встановлення надбавки за вислугу років.
Підвищення кваліфікації онлайн ➤ Організація кадрової роботи з дотриманням змін у законодавстві ➤ Оптимізація витрат на персонал без зауважень при перевірці ➤ Проведення кадрового самоаудиту та виправлення помилок
За матеріалами НАДС
