Роботодавець може відсторонити від роботи працівника, якщо він з’явився на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння; відмовився або ухилився від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ст. 46 КЗпП).
✍️ Зразки документів для кадровика
Відсторонення від роботи — це тимчасове позбавлення працівника, що перебуває у трудових правовідносинах із підприємством, можливості реально здійснювати право на працю. Роботодавець усуває працівника від роботи на підставі виявленого факту, через який має право або зобов’язаний усунути працівника від роботи.
Дія трудового договору не припиняється під час відсторонення від роботи, але працівник тимчасово до роботи не допускається. Водночас на період усунення від роботи за працівником зберігають його робоче місце.
Щоб відсторонити від роботи або іншої діяльності, власник підприємства або уповноважений ним орган видає наказ чи усне розпорядження з наступним виданням наказу та вживає заходів щодо контролю за його виконанням.
Сплата страхового внеску на соціальне страхування за період відсторонення від роботі без збереження заробітної плати не здійснюється. Відповідно такий період не зараховують до страхового стажу.
Якщо встановлять, що роботодавець порушив статтю 46 КЗпП України і з власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд повинен задовольнити позов працівника про стягнення через це середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу відповідно до статті 235 КЗпП України.
Трудовий договір може бути призупинеий у зв’язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи (ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»).
За матеріалами Східного міжрегіонального управління
Державної служби України з питань праці
