Враховуючи зміни з 1 січня 2015 року у законодавстві про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконавча дирекція Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в листі від 28.01.2015 № 05-15-558 роз’яснила порядок призначення матеріального забезпечення за кошти Фонду.
У зв'язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014 № 77 викладено у новій редакції (і в новій назві) Закон України від 23.09.1999 № 1105 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105).
Положення про комісію (уповноваженого підприємства, установи, організації із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, затверджене постановою правління Фонду від 23.06.2008 № 25 (далі - Положення № 25) є чинним, а отже, зразок протоколу засідання комісії із соціального страхування (далі - Протокол), що є додатком до Положення № 25, не змінився і в стовбці «Розмір допомоги (%)» вказуються відомості про розмір допомоги (%) відповідно до статті 24 Закону № 1105, при цьому відомості про розрахунок допомоги у бланку Протоколу не зазначаються. Аналогічно вказується інформація про призначений комісією із соціального страхування розмір допомоги (%) в розділі III зворотнього боку листка непрацездатності, який заповнюється комісією із соціального страхування або уповноваженою особою, на яку покладено призначення допомоги.
Частиною 4 статті 19 Закону № 1105 визначено те, що застраховані особи, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на допомогу по тимчасовій непрацездатності відповідно до цього Закону виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку.
Зазначена норма Закону № 1105 застосовується у вигляді обмежень визначеної на загальних підставах суми допомоги по тимчасовій непрацездатності з розрахунку на місяць, якщо на момент настання страхового випадку застрахована особа не набула сумарно у дванадцятимісячному періоді, що передує страховому випадку, шестимісячний страховий стаж.
Розрахунок середньої заробітної плати для обчислення суми допомоги по тимчасовій непрацездатності на виконання частини 4 статті 19 Закону № 1105 проводиться шляхом ділення розміру мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством, на кількість робочих днів (годин) за графіком робочого часу поточного місяця.
Комісія із соціального страхування підприємства, яка діє відповідно до частини 3 статті 30 Закону № 1105 і Положення № 25, приймає рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Дійсно, відповідно до частини 1 статті 32 Закону № 1105 документи для призначення допомоги по тимчасової непрацездатності, по вагітності та пологах (виключно визначення кількості днів, які підлягають оплаті та розміру допомоги, %) розглядаються не пізніше десяти днів з дня їх надходження.
Вище було зазначено, що норма частини 4 статті 19 Закону застосовується у вигляді обмежень визначеної на загальних підставах суми допомоги по тимчасовій непрацездатності у розрахунку на місяць, якщо на момент настання страхового випадку застрахована особа не набула сумарно у дванадцятимісячному періоді, що передує страховому випадку, шестимісячний страховий стаж.
Обчислення середньої заробітної плати для розрахунку матеріального забезпечення за кошти Фонду проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, є період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням страхового випадку, протягом якого особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески.
Визначення розрахункового періоду проводиться відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 1266 (за календарні місяці, які передують місяцю, в якому настав страховий випадок). Якщо розрахунковий період визначається відповідно до пункту 6 Порядку № 1266 (у разі коли застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески менше ніж календарний місяць, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьований час перед настанням страхового випадку), то з метою дотримання вимог частини 4 статті 19 Закону № 1105 при нарахуванні матеріального забезпечення застрахованим особам, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців, вважаємо за можливе проводити розрахунки допомоги після остаточного розрахунку заробітної плати за відповідний місяць.
Підготувала Марина Маслюк,
головний редактор газети «Ранкові Новини Кадровика» «Експертус Кадри», провідний редактор порталу prokadry.com.ua
