Відповідь
Відповідає Ірина Житкова, головний редактор Експертус Кадри, член Експертної ради системи Експертус Кадри.
Підстави відсторонення працівника від роботи передбачено Кодексом законів про працю України. Згідно ст. 46 КЗпП, відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим ним органом (далі — роботодавець) допускають у разі:
- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;
- відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
- в інших випадках, передбачених законодавством.
У разі відсторонення від роботи за працівником зберігають робоче місце. Дія трудового договору не припиняється. Як правило, за відстороненим працівником не зберігають заробіток.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) визначено, що до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховують:
- час фактичної роботи (у т. ч. на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка;
- час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у т. ч. час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу);
- час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
- час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 Закону про відпустки, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) — до досягнення дитиною 16-річного віку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина-інвалід підгрупи А» — до досягнення 18-річного віку;
- час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів;
- час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв’язку із змінами в організації виробництва та праці, у т. ч. з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням організації, скороченням чисельності або штату працівників;
- інші періоди роботи, передбачені законодавством.
Як бачимо, для обчислення стажу, що дає право на щорічну відпустку, ключовим моментом є те, чи зберігалася за відстороненим працівником заробітна плата.
Підсумовуючи зазначене, період відсторонення працівника від роботи без збереження заробітної плати не зараховують до стажу, що дає право на щорічну відпустку, а зі збереженням — зараховують.
