В указі Президента про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв’язку із введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (пп. 5 п. 1 ст. 6 Закону "Про правовий режим воєнного стану").
15.03.2022 р. ВР ухвалила Закон “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” № 2136-ІХ (далі – Закон № 2136-ІХ).
В пункі 2 розділу “Прикінцеві положення” Закону № 2136-ІХ главу XIX" доповнили "Прикінцеві положення" КЗпП пунктом 2 такого змісту:
"2. Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".
На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статями 43, 44 Конституції (ч. 2 ст. 1 Закону № 2136-ІХ).
Застраховані особи мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених ч. 1 п.2 ст. 16 Закону № 1105-XIV від 23.09.1999.
Застраховані особи мають право на судовий захист своїх прав (ч. 1 п.9 ст. 16 Закону № 1105-XIV).
Документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, розглядаються не пізніше десяти днів з дня їх надходження (ч.1 ст. 32 Закону України № 1105-XIV).
Допомога по тимчасовій непрацездатності, виплачується застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), інших підставах, передбачених законом, – у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати (ч.2 ст. 32 Закону України № 1105-XIV).
Фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду (ст. 34 Закону № 1105-XIV).
Відповідно до п.2 Порядку "Фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України" від 19.07.2018 за № 12, затвердженого Постановою правління ФСС, (далі Порядок), у разі настання у застрахованої особи страхового випадку, пов’язаного з тимчасовою втратою працездатності, комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, з урахуванням вимог Положення про комісію (уповноваженого) із страхування з тимчасової втрати працездатності, на підставі поданих документів, передбачених статтею 31 Закону, приймає рішення про призначення матеріального забезпечення застрахованій особі.
На підставі рішення комісії (уповноваженого) із соцстрахування підприємства про призначення матеріального забезпечення (далі – комісія) страхувальник нараховує суми матеріального забезпечення та оформлює заяву-розрахунок, яка повинна бути передана до робочих органів виконавчої дирекції Фонду не пізніше 5 робочих днів з дати прийняття комісією такого рішення.
В п. 9 Порядку вказано, що після надходження коштів, зазначених у заяві-розрахунку, на рахунок страхувальника, останній зобов’язаний здійснити виплату відповідного матеріального забезпечення не пізніше, ніж у строки, визначені у ч. 2 ст. 32 Закону № 1105-XIV.
Відповідно до абз. 2 абз. 3 ч. 4 ст. 32 Закону № 1105-XIV, не одержане застрахованою особою своєчасно матеріальне забезпечення виплачується за минулий час у розмірі, встановленому на час настання страхового випадку.
Суми матеріального забезпечення, не одержані з вини органу, що призначає матеріальне забезпечення, виплачуються застрахованій особі за минулий час з дотриманням вимог законодавства про індексацію грошових доходів населення.
Таким чином, питання несвоєчасного фінансування для виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності може бути вирішене у встановленому законодавством порядку.
Спори, що виникають із правовідносин за Законом "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування", вирішуються в судовому порядку (ч. 1 ст. 17 Закону № 1105-XIV).
За бажанням зацікавлена особа може звернутися з питань вирішення спору до спеціальної комісії Фонду (ч. 3 ст. 17 Закону № 1105-XIV).
При кожній виплаті зарплати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці (ст. 110 КЗпП):
- загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;
- розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати;
- сума заробітної плати, що належить до виплати.
Таким чином, кожен має можливість звернутися до роботодавця, щоб отримати інформацію відповідно до ст. 110 КЗпП та отримати інформацію про оформлення та передачі до ФСС заяви-розрахунку та виплати страхувальником відповідного матеріального забезпечення.
За матеріалами Східного міжрегіонального управління Держпраці
