Працівниця, яка виховує дитину, хоче отримати соціальну відпустку як одинока мати. До відділу кадрів вона надала: свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про розлучення, довідку з ЖЕКу про те, що дитина проживає з матір’ю без батька. Чи вважається така жінка «одинокою матір’ю»? Які документи доводять, що батько не бере участі у вихованні дитини? Щоб отримати відповіді на ці запитання, звернімося до законодавчої бази й судової практики.
Закон як дишло…
Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, надається:
- жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину,
- матері інваліда з дитинства підгрупи А I групи,
- одинокій матері,
- батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі),
- особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи,
- одному із прийомних батьків.
Відпустка надається щорічно тривалістю 10 календарних днів (без урахування святкових і неробочих днів), а за двома і більше підставами — 17 днів. Про це йдеться у ст. 19 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки). Проте, як кажуть росіяни, «гладко было на бумаге, да забыли про овраги». Напевно, ви знаєте, що наше трудове законодавство діє як дишло: в ньому не має однозначного тлумачення поняття «одинока мати».
У Законі про відпустки є такі варіанти: «одинока мати, яка виховує дитину без батька» (п. 5 ч. 13 ст. 10), «одинока мати» (ст. 19), «мати, яка виховує двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, незалежно від того, перебуває вона в шлюбі чи ні» (п. 1 ч. 1 ст. 25). Отже, Закон про відпустки у ст. 19 наділяє правом на додаткову відпустку саме одиноких матерів, а не розлучених жінок із дітьми. Чи тотожні ці поняття? Кого правомірно віднести до цієї категорії?
Феміда ля комедія: не в шлюбі, одинока, вдова…
Звернімося до судової класики з трудового законодавства — постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9 (далі — Постанова № 9).
У п. 9 Постанови № 9 чорним по білому написано: «При розгляді справ про звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП судам слід враховувати, що звільнення з цих підстав вагітних і жінок, які мають дітей віком до трьох років (або понад 3 роки, але не більше, ніж до 6 років, якщо дитина за медичним висновком в цей період потребує домашнього догляду), одиноких матерів (жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама) при наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда провадиться з обов’язковим працевлаштуванням (ч. 3 ст. 184 КЗпП)».
Як приклад «іншої жінки, яка виховує й утримує дитину сама» можемо навести розлучену, яка має дитину, батько якої помер після розлучення з матір’ю дитини, — адже у цьому випадку жінка не є вдовою, але й батька у дитини немає.
У вас є пакет документів?
З огляду на положення Постанови № 9 та СК право на соціальну додаткову відпустку як одинока мати має працівниця, яка подала до кадрової служби:
- свідоцтво про народження дитини, в якому відсутній запис про батька;
- свідоцтво про народження дитини і витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 135 СК;
- довідка з органів праці та соцзахисту про призначення відповідної допомоги.
Лист Мінпраці скасовано Мін’юстом
Мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини (ст. 141 СК). Той з батьків, хто проживає окремо, зобов’язаний брати участь у вихованні дитини та має право на особисте спілкування з нею (ст. 157 СК).
У разі ухилення батька від виконання своїх обов’язків мати має право звернутися до суду з позовом про позбавлення його батьківських прав, після чого колишній батько дитини все одно буде зобов’язаний сплачувати аліменти.
Численні роз’яснення Мінсоцполітики також не ставлять крапки над «і» у порушеному питанні. Зокрема, Мін’юст у 2008 році провів правову експертизу листа Мінпраці «Роз’яснення щодо застосування ст. 19 Закону України «Про відпустки» (додаткові відпустки працівникам, які мають дітей)» від 14.04.2008 № 235/0/15-08/13. На запит Центрального комітету Профспілки працівників освіти і науки України Мін’юст повідомив, що листи є службовою кореспонденцією, мають винятково інформаційний характер і не можуть містити нових правових норм, які стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян. Листи, якими встановлено такі норми, підлягають негайному відкликанню з місць застосування та скасуванню.
За результатами правової експертизи Мін’юсту, у зазначеному листі Мінпраці встановлено умови та порядок надання додаткових відпусток одиноким матерям. А отже, цей документ містить нові правові норми й зачіпає права, свободи та законні інтереси громадян. Відтак лист Мінпраці від 14.04.2008 № 235/0/15-08/13 підлягає скасуванню та негайному відкликанню з місць застосування (див. Додаток).
Додаток
МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
ЛИСТ
06 серпня 2008 року № 7176-0-33-08-21
Щодо роз'яснення порядку надання додаткової відпустки одиноким матерям
Міністерство юстиції розглянуло ваш лист щодо роз’яснення порядку надання додаткової відпустки одиноким матерям та стосовно застосування листа Міністерства праці та соціальної політики України від 14.04.2008 р. № 235/0/15-08/13 і, в межах компетенції, повідомляє таке.
Державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров’я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи визначає Закон України «Про відпустки» (далі — Закон).
Абзацом четвертим пункту 4 частини першої статті 4 Закону встановлено право на додаткову відпустку працівникам, які мають дітей (стаття 19 цього Закону), яка є соціальною відпусткою.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).
Порядок надання соціальних відпусток визначено статтею 20 Закону.
Стосовно застосування листа Міністерства праці та соціальної політики України від 14.04.2008 р. № 235/0/15-08/13.
Відповідно до пункту 2 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 № 731, державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.
Листи є службовою кореспонденцією та мають лише роз’яснювальний, інформаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, у разі встановлення таких норм листами — вони підлягають негайному відкликанню з місць застосування та скасуванню.
У зв’язку з цим, Мін’юстом проведено правову експертизу вищезазначеного листа і встановлено, що ним визначені умови та порядок надання додаткової відпустки одинокім матерям, зокрема наведено визначення поняття «одинока мати», перелік документів, які необхідно подавати для отримання додаткової відпустки одинокім матерям та особам, які виховують дитину без матері, визначення підстав для надання такої додаткової відпустки.
Таким чином, цей лист зачіпає права, свободи і законні інтереси громадян, містить нові правові норми.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відпустки» державні гарантії та відносини, пов’язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.
Враховуючи викладені, лист Міністерства праці і соціальної політики України від 14.04.2008 № 235/0/15-08/13 підлягає скасуванню та негайному відкликанню з місць застосування, про що листом Мін’юсту буде повідомлено Мінпраці.
Заступник Міністра В. В. Богатир
Грунтовний аналіз судової практики також свідчить про неоднозначність тлумачення поняття «одинока мати» та документів, що підтверджують право працівниці на додаткову соціальну відпустку.
Довідка зі школи про «поганого» батька — фількіна грамота
Під час розгляду справи № 200/5380/13-ц у Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська позивач на підтвердження того, що батько не бере участі у вихованні дитини, надала, у т. ч. довідку з ліцею, що батько дитини, яка навчається в ліцеї, не бере участі у її вихованні; довідку зі школи, що за період навчання сина батько не з’являвся на батьківські збори, не долучався до класних і шкільних заходів.
Суд встановив, що він не отримав будь-яких висновків органів опіки та піклування щодо ухилення батька від виховання дитини, судових рішень про стягнення аліментів на утримання сина або позбавлення батьківських прав, актів дослідження умов проживання дитини та участі батька у вихованні сина тощо. Довідки з навчальних закладів про те, що батько дитини не брав участі у батьківських зборах, класних і шкільних заходах та факт розірвання позивачкою шлюбу не є належними доказами того, що батько дитини не бере участі у вихованні сина.
Складений сусідами акт — не доказ
Показовим є ще одне рішення Феміди.
Позивачка подала до Сакського міськрайонного суду (Крим) складений сусідами акт (від 02.01.2014) про те, що виховує доньку самостійно. Суд критично поставився до цього доказу, оскільки він не може об’єктивно свідчити про факт ухилення батька дитини від участі у її вихованні та утриманні. На вимогу суду представники відділу у справах дітей Сакської міської ради засвідчили у листі, що позивачка не зверталася до них за складанням актів соціально-побутової комісії про підтвердження факту відсутності участі батька у вихованні дитини.
А відтак рішення суду (від 26.02.2014 справа № 115/6477/13-ц) ідентичне попередньому: позивачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують неучасть батька у вихованні дитини, ухилення його від виконання своїх батьківських обов’язків.
Харківський суд: аліменти ролі не грають
Натомість, у постанові Колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014 у справі № 524/10229/13-а та деяких інших судових рішеннях зазначено: п. 5 ч. 13 ст. 10 Закону про відпустки визначає одиноку матір як таку, що виховує дитину без батька, при цьому факт утримання (аліменти) для надання відпустки значення не має. На думку суду, для підтвердження права на зазначену відпустку роботодавцю має бути пред’явлено будь-який офіційно складений, оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, в якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини.
Таким чином, одинокою матір’ю вважається особа, котра надала або свідоцтво про народження дитини (в якому відомості про батька дитини відсутні), або складений в установленому порядку документ, де зазначено, що відомості про батька дитини внесено на підставі ст. 135 СК. Саме такій жінці «світить» додаткова соціальна відпустка «на дітей» та на неї поширюватимуться гарантії, встановлені ч. 3 ст. 184 КЗпП.
Які ж документи можуть підтвердити, що батько не бере участі у вихованні
Якщо роботодавець займає компромісну позицію й погоджується з роз’ясненнями Мінсоцполітики та судовими рішеннями, які тлумачать поняття «одинока мати», опираючись на п. 5 ч. 13 ст. 10 Закону про відпустки, то в колективному договорі варто навести орієнтовний перелік документів, на підставі яких надаватимуться додаткові соціальні відпустки працівникам, які не є одинокими матерями в класичному розумінні, але виховують дитину без батька після розлучення, наприклад.
- рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав;
- рішення органу опіки та піклування або суду щодо участі батька у вихованні дитини (наприклад, довідка структурного підрозділу місцевої держадміністрації з питань соціального захисту населення про підтвердження факту виховання без одного з подружжя дитини віком до 14 років);
- ухвала суду або постанова слідчого про розшук батька у справі за позовом про стягнення аліментів;
- рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою (або ухвала суду про відкриття провадження у справі про визнання фізичної особи безвісно відсутньою (померлою);
- довідка про перебування батька у місцях позбавлення волі.
Не варто включати до переліку довідки соціально-побутової комісії організації чи профкому; довідку з ЖЕКу про склад сім’ї; довідки зі школи (дитячого садка) про те, що батько не спілкується з учителями, не забирає дитину додому, не відвідує батьківські збори, адже такі документи не доводять, що батько не бере участі у вихованні дитини.
У такому разі задля дотримання рівних прав у ньому варто передбачити право на додаткову соціальну відпустку не тільки розлучених жінок із дітьми, а й чоловіків. ;)
У підсумку зазначимо, що органами, уповноваженими державою робити висновки щодо неучасті батька у вихованні дитини, є лише суд, органи опіки і піклування.
Від редакції «Кадровик-01»
Стаття надана у скороченому вигляді: вона є лише «вижимкою» з наданого експертного роз`яснення. Детальніше — у журнальній публікації Ірини Житкової:
Право розлученої жінки з дитиною на додаткову соціальну відпустку
(«Кадровик-01», № 03/2015)
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Кадровик-01"
