Законодавством про відпустки передбачено, що у разі звільнення працівнику виплачується грошова компенсація за дні невикористаної щорічної відпустки та дні невикористаної додаткової відпустки «на дітей» (ст. 24 Закону про відпустки).
Надання відпустки і надання матеріальної допомоги на оздоровлення слід документувати різними наказами чи можна оформити одним? Чи потребує виправлення ситуація, коли накази про відпустку містять також інформацію про надання матеріальної допомоги? Відповідаймо на ці та інші запитання.
Підприємство укладає з працівниками письмові трудові договори. У договорах викладено права, обов’язки та відповідальність — інформацію, що має бути в посадовbх інструкціях. Чи розробляти посадові інструкції?
Про наступне звільнення у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, у т. ч. ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату, працівників попереджають персонально не пізніше ніж за два місяці.
Про звільнення у разі ліквідації підприємства працівників потрібно повідомити не пізніше ніж за два місяці. Оптимальний варіант — письмове повідомлення під підпис із зазначенням дати ознайомлення.
Планові перевірки додержання законодавства про працю скасовано. Проте деякі підприємства і досі стоять в черзі на перевірку. Тож, чи чекати на цю перевірку?
Особливою рисою матеріальної відповідальності, що виникає під час трудового процесу, є її взаємний характер. Залежно від того, хто зі сторін трудового договору допустив порушення, той і підлягає притягненню до матеріальної відповідальності. І працівник, і роботодавець повинні пам’ятати про заходи впливу, які можуть бути застосовані відносно них за їх неправомірні дії або бездіяльність.
Уносити інформацію про працівника до особової картки слід на підставі оригіналів особистих документів, наданих при укладанні трудового договору.
У разі незаконного звільнення працівника, він має право на відшкодування моральної шкоди, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя (ст. 237-1 Кодексу законів про працю України).
Тих працівників, яких стосуються зміни істотних умов праці у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, роботодавець має письмово попередити про дату запровадження таких змін не пізніше ніж за два місяці.
