Підпишіться на Міністерство охорони здоров'я в листі від 24.04.2013 № 10.03.67/1385/11988 надало деякі роз’яснення щодо оплати праці медичних працівників у випадках чергування вдома, а також щодо оплати праці лікарів-консультантів.
Чи можна оплатити чергування вдома медичному працівнику, який не є штатним працівником закладу охорони здоров’я (тобто, не працює за трудовим договором), а «співпрацює» із закладом на умовах договору підряду (цивільно-правового договору)? Міністерство охорони здоров’я вважає, що ні, а свою позицію з цього питання роз’яснює у листі від 24.04.2013 № 10.03.67/1385/11988
Як зауважує МОЗ, відповідно до законодавства виконання робіт, надання послуг громадянином може здійснюватись як на підставі трудового договору, так і на інших юридичних підставах, зокрема на підставі цивільно-правового договору. Різниця між ними суттєва.
За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), яка включена до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою; працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації: працівник підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку тощо.
За цивільно-правовим договором, зокрема за так званою «трудовою угодою» (договором підряду, яким фактично є трудова угода), оплачується не процес праці, а її результат. Він визначається після закінчення роботи та оформляється актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата та інше.
Отже, при наявності ознак, притаманних саме для трудових відносин, укладається трудовий договір, при наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правові договори.
У разі виникнення спору щодо правомірності укладеного договору (трудового, цивільного) зазначене питання має вирішуватися у судовому порядку за позовом особи, чиї права порушено. До того ж слід враховувати, що виконання певних робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами може здійснюватися тільки суб'єктами господарської діяльності на підставі відповідної ліцензії (наприклад, охорона державної чи іншої власності, на відміну від виконання обов'язків охоронця на підставі трудового договору).
Відповідно до пункту 5.1 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики та Міністерства охорони здоров'я України від 05.10.2005 р. N 308/519, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 жовтня 2005 року за N 1209/11489 (далі - Умови N 308/519), лікарі та фахівці з базовою та неповною вищою медичною освітою закладів охорони здоров'я, які зайняті наданням медичної допомоги населенню, у тому числі екстреної, можуть залучатися до чергування вдома.
Чергування вдома може надаватись лікарям - до п'яти посад з основних лікарських спеціальностей та чотирьох посад фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою (лаборант, рентгенолаборант, сестра медична операційна, сестра медична - анестезист) з урахуванням укомплектованості штатів, виробничої необхідності, кількості викликів і їх експертної оцінки.
Чергування здійснюються як у межах місячної норми робочого часу відповідних працівників за обліковий період, так і за її межами.
Чергування вдома в денний та нічний час ураховується як півгодини за кожну годину чергування та оплачується виходячи з посадового окладу, визначеного за пунктами 2.1 - 2.2 Умов N 308/519, з урахуванням підвищення за кваліфікаційну категорію.
У разі виклику працівника під час чергування (у заклад, на місце події та додому до хворого) час, витрачений на виклик, оплачується за фактично відпрацьовані години з розрахунку посадового окладу працівника, встановленого за штатним розписом, із збереженням діючого порядку оплати праці працівників охорони здоров'я у нічний час.
У такому самому порядку проводиться оплата чергувань удома в неробочий та нічний час працівників центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, професіоналів та фахівців медичних бригад постійної готовності та багатофункціональних медичних загонів спеціального призначення, що організовані для безпосереднього надання екстреної медичної допомоги та рятувальних робіт при аваріях, катастрофах, у разі стихійного лиха та надзвичайних ситуацій. Для працівників зазначених служб не застосовується абзац другий цього пункту.
З огляду на вказане, вважаємо, що центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф може проводити оплату за чергування вдома виключно працівникам, які зараховані до штату центру за основною посадою чи за сумісництвом.
У разі виробничої необхідності заклади охорони здоров'я можуть викликати висококваліфікованих лікарів з інших закладів для проведення консультації хворих.
Оплата праці лікарів-консультантів проводиться відповідно до пункту 2.3 Умов N 308/519 за ставками погодинної оплати праці у відсотках до окладу (ставки) працівника I тарифного розряду.
Також у Порядку оплати праці лікарів, які залучаються закладами для проведення консультацій (пункт 2.3 Умов N 308/519), зазначено, що разова консультація тривалістю менше однієї години сплачується як за годину. Оплата за час, витрачений на перебування в дорозі, проводиться лікарям-консультантам виходячи із посадового окладу лікаря відповідної спеціальності за фактичний час перебування у дорозі. Цей порядок оплати праці лікарів-консультантів не застосовується при оплаті праці лікарів, які залучаються до проведення консультацій у закладах, у штаті яких вони є.
Листом від 21.04.2005 р. N 10.03.67/692 МОЗ України надано роз'яснення щодо організації планової консультативної допомоги, зокрема у листі рекомендовано здійснювати виклики лікарів-консультантів через територіальний центр медицини катастроф, що підтверджується наказом МОЗ України від 26.10.2001 р. N 429 «Про затвердження Примірного статуту територіального центру екстреної медичної допомоги», у якому одним з основних завдань Центру є організація виїзної екстреної та планової консультативної медичної допомоги у межах адміністративної території.
У вказаному листі рекомендується проводити оплату праці лікарів-консультантів закладами, які їх викликають, за трудовими угодами з фонду оплати праці відповідного закладу.
