Підпишіться на Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 № 2240 (далі — Закон № 2240) допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного зі страхових випадків.
Відповідно до частини 3 статті 50 Закону № 2240 рішення про призначення матеріального забезпечення приймається комісією із соціального страхування, яка здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.
Комісія із соціального страхування виконує свої функції відповідно до Положення про комісію із соціального страхування, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 23.06.2008 № 25 (далі – Положення).
Комісія із соціального страхування підприємства створюється при чисельності застрахованих осіб понад 15 працюючих за наймом (тобто за трудовими договорами). При чисельності на підприємстві застрахованих осіб 15 і менше на загальних зборах працівників обирається уповноважений із соціального страхування підприємства (п. 1.4 Положення).
Комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства підзвітна роботодавцю та представнику застрахованих осіб, а її робота в установленому порядку підлягає перевірці органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (п. 1.6 Положення).
На новоствореному підприємстві комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства створюється (обирається) у місячний строк після державної реєстрації підприємства (п. 1.9 Положення).
Таким чином, якщо кількість працюючих за трудовими договорами на підприємстві не перевищує 15 осіб, то обирається уповноважений із соціального страхування, якщо ж кількість осіб перевищує 15 осіб, то слід створювати комісію.
Але якщо на новоствореному підприємстві протягом місяця не призначено ні уповноваженого, ні комісію із соціального страхування, то керівник підприємства несе за це відповідальність і фактично бере на себе обов’язки уповноваженого із соціального страхування, оскільки питання трудових відносин належить до компетенції керівництва підприємства. Ключовим питанням в цьому випадку є своєчасність призначення матеріального забезпечення застрахованим особам та дотримання порядку використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Вважаємо, що уповноважений із соціального страхування може виконувати свої обов’язки до моменту створення комісії в строки передбачені пунктом 1.9 Положення.
Рішення про делегування членів до комісії з соціального страхування підприємства оформлюються: роботодавцем — його наказом, представником застрахованих осіб — постановою виборного органу профспілкової організації (об’єднаного представницького органу профспілкових організацій) або іншого уповноваженого найманими працівниками органу.
Проте у разі відсутності на підприємстві профспілкової організації представляти інтереси застрахованих осіб мають право інші органи, які обрані працівниками даного підприємства, у порядку, визначеному статтею 245 Кодексу законів про працю України.
Враховуючи вищезазначене, вважаємо, що якщо на новоствореному підприємстві з чисельністю найманих працівників понад 15 осіб протягом місяця виникає потреба в призначенні матеріального забезпечення, то, на виконання частини 1 статті 52 Закону № 2240, необхідно або терміново створити комісію з соціального страхування, або призначити уповноваженого, яким може бути керівник підприємства, який фактично бере на себе обов’язки уповноваженого із соціального страхування. Такий уповноважений буде виконувати покладені на нього обов’язки до моменту створення комісії із соціального страхування, оскільки зобов’язання підприємства щодо створення такої комісії залишаються невиконаними.
