Підпишіться на Державна служба України з питань праці нагадала, що низкою законів України звільнення мобілізованого працівника визнано порушенням законодавства, за яке передбачено адміністративну відповідальність організації у вигляді сплати штрафів.
Відповідно до статті 172 Кримінального кодексу України незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв’язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 № 3206-VI іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.
Відповідальність за порушення вимог статті 119 Кодексу законів про працю України (КЗпП) передбачено частинами першою і другою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (штраф від 510 до 1700 грн. та від 1700 до 5100 грн. відповідно; далі — КпАП) та абзацом четвертим частини другої статті 265 КЗпП (штраф у розмірі мінімальної заробітної плати).
Крім того, законопроектом від 05.06.2015 № 2035а, який направлений на підпис Президенту України 06.11.2015, передбачено посилення відповідальності за недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, «Про альтернативну (невійськову) службу» від 12.12.1991 № 1975-XII, «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII, яка встановлюється у 10-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (ст. 265 КЗпП) та тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян — суб’єктів підприємницької діяльності у розмірі від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 7 ст. 41 КпАП).
