Роботодавець має право відсторонити працівника від роботи:
- при появі на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;
- при відмові або ухиленні від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
- в інших випадках, передбачених законодавством (ст. 46 КЗпП).
Порядок відсторонення від роботи працівника у стані сп’яніння
Держпраці роз’яснює, що відсторонення працівника від роботи — це обопільне тимчасове увільнення працівника та роботодавця від своїх обов’язків виконувати роботу та забезпечувати роботою і створювати умови для її виконання. Відсторонення тимчасово призупиняє трудові відносини, але не припиняє їх. Роботодавець має зберігати за працівником його робоче місце.
Відсторонення — не дисциплінарне стягнення. Роботодавець може вдатися до нього, щоб відвернути та/або попередити негативні наслідки з власної ініціативи, а також на вимогу третіх сторін (суду, державних контролюючих органів тощо).
При відстороненні працівника від роботи роботодавець має обґрунтувати та враховувати:
- правову підставу;
- наслідки відсторонення для інших осіб;
- законодавчо встановлені гарантії відстороненого працівника на оплату праці;
- строки відсторонення, які мають відповідати часу, потрібному, щоб усунути причини відсторонення, якщо уповноважений орган не визначив інший строк відсторонення.
Роботодавець має видати наказ про відсторонення від роботи. У ньому викладають підстави та строки відсторонення. З наказом працівника ознайомлюють негайно під підпис. Якщо строк відсторонення не визначили в наказі, видайте наказ про допуск працівника до роботи, коли усунуть підстави відсторонення.
Якщо працівника відсторонили без збереження зарплати, лікарняний не оплачують. Допомогу по тимчасовій непрацездатності надають, як компенсацію зарплати, котру працівник втрачає коли хворіє (ст. 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV). Період такого відсторонення також не зараховують до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку (ст. 9 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР).
Водночас, є випадки, при яких допомогу у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності виплачують. Приміром, якщо працівник, що обслуговує населення, є бактерієносієм, а роботодавець не може перевести його на іншу роботу. Такого працівника відсторонюють від роботи, щоб не поширювати інфекцію, з виплатою допомоги (ст. 23 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-III).
Держпраці також нагадує роботодавцям, що працівники мають право звертатися до суду, щоб вирішити трудові спори.
Галина Бєлікова
редактор Експертус Кадри
