Підпишіться на
Підсумований облік робочого часу встановлюють на безперервно діючих підприємствах, а також в окремих структурних підрозділах і на роботах, де не можна додержати встановлена щоденна або щотижнева тривалість робочого часу. Тривалість робочого часу при підсумованому обліку не повинна перевищувати нормального числа робочих годин (ст. 61 КЗпП). При запровадженні підсумованого обліку робочого часу роботодавці користуються Методичними рекомендаціями щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затвердженими наказом Мінсоцполітики від 19.04.2006 № 138.
Табелювання за підсумованого обліку робочого часу
Максимальна тривалість норми робочого часу визначена у статті 50 КЗпП — 40 годин на тиждень. Однак, єдиної норми тривалості робочого часу на рік законодавство не встановлює. Вона залежить від тривалості встановленого на підприємстві робочого тижня, тривалості щоденної роботи, коли встановлені вихідні дні. Отже, річну норму тривалості робочого часу підприємство має визначити самостійно з дотриманням норм статей 50 — 53, 67 і 73 КЗпП України (лист Мінсоцполітики від 09.09.2014 № 10196/0/14-14/13).
Порядок розрахунку норми робочого часу у т. ч. при підсумованому обліку та обліковий період визначають в колективному договорі. Особливості роботи у деяких галузях передбачають встановлення річного облікового періоду та потребують розроблення галузевих методичних рекомендацій. Одна з таких галузей — сільське господарство.
Управління Держпраці у Кіровоградській області розглянуло, як визначати норму тривалості робочого часу при звільненні на прикладі Методичних рекомендацій з оплати праці робітників сільськогосподарських підприємств на збиранні зернових культур урожаю 2018 року, розроблених НДІПАПК Мінагрополітики. В них зазначено: при прийнятті або звільненні з виробничих підрозділів протягом року працівників, які працюють у режимі річного підсумованого обліку робочого часу, нормативним обліковим періодом та нормативним часом є час за фактичний період роботи, виходячи з місячної норми робочого часу.
Держпраці підсумовує, що при звільненні працівника, який працював за графіком підсумованого робочого часу з річним обліковим періодом, нормою слід вважати фактично відпрацьований час, якщо працівник працював весь цей час у порядку, визначеному колективним договором та галузевими угодами (за графіками змінності, робочим календарем тощо).
Галина Бєлікова
редактор Експертус Кадри
