Графік роботи працівників
Що таке графік роботи
Графік роботи — це визначений підприємством порядок розподілу і використання робочого часу протягом доби, тижня чи іншого періоду часу. Графік допомагає забезпечити ефективність роботи, планувати ресурси та підтримувати баланс між роботою і особистим життям працівників.
Графік роботи включає такі елементи робочого часу:
- час початку та закінчення робочого дня;
- тривалість та умови роботи змінами;
- тривалість обідньої перерви.
Графік роботи підприємства і графік роботи працівників — різні поняття. Оскільки, приміром, підприємство може працювати цілодобово, а працівники — змінами.
Графік роботи поділяють на загальний та спеціальний.
До загального графіка роботи належить п’ятиденний та шестиденний робочий тиждень.
Табель обліку робочого часу
Ведення під час війни
Законодавством визначено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями — субота та неділя. Тривалість щоденної роботи підприємства визначають правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, затвердженими профспілкою.
Керуючись ст. 52 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), якщо за характером виробництва та умовами роботи п’ятиденний робочий тиждень— недоцільний, встановлюють шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем (неділя). При шестиденному графіку роботи тривалість щоденної роботи не може перевищувати:
КІЛЬКІСТЬ ГОДИН ЩОДНЯ | ТИЖНЕВА НОРМА |
7 | 40 |
6 | 36 |
4 | 24 |
До спеціальних графіків роботи належать такі:
- змінна робота;
- ненормований;
- неповний та скорочений;
- гнучкий;
- підсумований;
- індивідуальний;
- вахтовий.
ВАЖЛИВО! Перед тим, як шукаючи графік роботи працівників бланк скачати у просторах інтернету ознайомтеся з вимогами законодавства та детальною інформацією про кожен із графіків роботи, що ми підготували у матеріалі.
Змінний графік роботи
Змінний графік роботи застосовують чимало роботодавців, оскільки за такої умови організації праці можливе безперервне функціонування підприємства. Найчастіше змінний графік роботи застосовують підприємства сфери обслуговування — магазини, готелі, розважальні заклади та ін. Тому графік роботи продавців — зразок саме такого виду організації праці.
При запровадженні змінного графіка роботи слід керуватися нормами законодавства. Так, КЗпП містить норми, які регламентують організацію роботи змінами (ст. 58, 59):
- при змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому ПВТР;
- перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожний робочий тиждень в години, визначені графіками змінності;
- тривалість перерви в роботі між змінами має бути не менше подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід);
- призначення працівника на роботу протягом двох змін поспіль забороняється.
Складаючи графіки змінності, при змінному графіку роботи роботодавець також моє дотримуватися таких загальних норм регулювання робочого часу:
- нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень (ч. 1 ст. 50 КЗпП);
- для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, тривалість робочого тижня може становити не більш як 36 годин (п. 2 ч. 1 ст. 51 КЗпП);
- законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників: учителів, лікарів та ін. (ч. 3 ст. 51 КЗпП);
- тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна становити не менш як 42 години (ст. 70 КЗпП);
- час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається ПВТР і графіками змінності відповідно до законодавства (ст. 57 КЗпП);
- працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин; перерва для відпочинку і харчування повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку роботи (ч. 1 ст. 66 КЗпП).
Ненормований графік роботи
Ненормований графік роботи підприємство запроваджує, якщо є виробнича потреба. Тоді певну категорію працівників залучають до роботи понад нормальну тривалість робочого часу.
У разі встановлення ненормованого робочого часу ступінь праці визначають не лише тривалістю робочого часу, а й колом обов’язків та обсягом виконаної роботи.
Яким категоріям працівників можна встановлювати ненормований графік роботи
ВАЖЛИВО! Список професій і посад, до яких може застосовуватися ненормований робочий день визначається колективним договором. Тобто, підприємство, установа, організація самостійно в колективному договорі визначають перелік професій і посад, до яких може застосовуватися ненормований робочий день.
Ненормований робочий день не застосовується до працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем.
Чи правомірно тимчасово встановити меншу тривалість робочого тижня
Зауважимо, що Мінпраці встановлює орієнтовний перелік посад та професій, яким можна встановлювати ненормований графік роботи. За таким графіком можуть працювати і керівники, і фахівці, і робітники. Але за умови, що:
- їхня праця не підлягає точному обліку в часі;
- їхній робочий час за характером праці поділяється на частини невизначеної тривалості (для осіб, задіяні у сільському господарстві);
- вони самі розподіляють час на виконання трудових обов’язків.
Отже, важливою умовою для встановлення тому чи іншому працівнику ненормованого робочого графіка є наявність посади чи професій, за якою працює такий працівник, у списку, визначеному колективним договором.
Порядок обліку робочого часу при ненормованому графіку роботи
Законодавство не встановлює порядку обліку робочого часу працівників із ненормованим графіком роботи. Тому у разі залучення працівників до роботи понаднормово у табелі обліку робочого часу все одно проставляють нормальну тривалість робочого дня, приміром, — 8 годин.
Але працівникам із ненормованим графіком роботи гарантована компенсація за ненормованість. Це — додаткова відпустка за ненормований робочий день. Максимальна тривалість такої відпустки — 7 календарних днів. Але конкретну тривалість роботодавець визначає в колективному договорі для кожної посади і професії окремо.
ВАЖЛИВО! Щодо оплати праці, врахуйте, що за ненормований робочий день оплата здійснюється лише тим категоріям працівників, для яких це окремо передбачено спеціальним нормативним актом або колективним чи трудовим договором. Загальної вимоги проводити таку доплату усім працівникам чинне законодавство не встановлює.
Неповний робочий час як один із графіків роботи
Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень (ст. 50 КЗпП).
Проте за спільної згоди працівника та роботодавця може бути встановлено неповний робочий час. Такої згоди можна дійти як під час прийняття на роботу, так і згодом, коли виникла потреба.
У разі запровадження для окремого працівника такого графіка роботи як неповний робочий час, праця оплачуватиметься пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Неповним робочим може бути як день, так і тиждень. Або може бути змішана форма неповного робочого часу: зменшення кількості робочих днів протягом тижня і кількості годин роботи протягом дня одночасно.
Скорочений графік роботи
Скорочений графік роботи передбачає, що працівник буде виконувати свої трудові обов’язки протягом меншої тривалості робочого часу, але при цьому оплата праці буде в розмірі повної тарифної ставки.
Скорочений графік роботи — це законодавча гарантія для окремих категорій працівників (ст. 51 КЗпП).
Категорії працівників та тривалість робочого часу за умови скороченого графіка роботи
Категорія працівників | Тривалість робочого часу |
працівники віком від 16 до 18 років | 36 годин на тиждень |
працівники віком від 15 до 16 років (учні віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) | 24 години на тиждень |
учні, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час | не може перевищувати половину максимальної тривалості робочого часу |
працівники, зайняті на роботах із шкідливими умовами праці | не більше 36 годин на тиждень |
працівники з інвалідністю І і II груп, які працюють в організаціях, у цехах та на дільницях, призначених для використання праці таких осіб | 6 годин на добу (36 годин на тиждень) |
Крім того, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших).
Підсумований робочий час
Стаття 61 КЗпП передбачає запровадження підсумованого обліку робочого часу тим категоріям працівників, щодо яких не може бути додержана щоденна або щотижнева нормальна тривалість робочого часу.
При підсумованому графіку роботи робота працівників регулюється графіками змінності, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормальної кількості годин, передбаченої статтями 50, 51 КЗпП.
Таким чином, підсумований робочий час — це система обліку робочих годин, яка дозволяє підсумовувати робочий час за певний період (зазвичай місяць або квартал) замість щоденного обліку. Ця система надає можливість:
- Гнучкість: працівники можуть працювати більше годин у деякі дні та менше — в інші, що дозволяє краще адаптувати роботу під особисті потреби.
- Планування: дозволяє керівництву планувати робочі навантаження в залежності від завантаження проектів.
- Облік понаднормових годин: години, що перевищують визначену норму, можуть бути враховані для додаткової оплати або надання відгулів.
У цій системі зазвичай встановлюється максимальна кількість годин, яку працівник може відпрацювати за певний період, і норми для відпусток та вихідних. Це допомагає підтримувати баланс між роботою і відпочинком.
Які особливості слід визначити, формуючи графік роботи працівників
При підсумованому робочому часі важливий обліковий період. Його підприємства визначають колективним договором. Обліковий період охоплює робочий час і години роботи у вихідні і святкові дні, а також години відпочинку. Щоденна або щотижнева тривалість роботи, встановлена графіком, може коливатися протягом облікового періоду, але загальна сума годин роботи за обліковий період має дорівнювати нормі робочого часу в обліковому періоді.
Найпоширенішим обліковим періодом при підсумованому графіку роботи є місяць. Проте деякі підприємства за обліковий період беруть декаду (10 календарних днів місяця), квартал, півріччя, рік тощо.
За облікового періоду норма робочого часу визначена з розрахунку шестиденного робочого тижня семигодинного робочого дня з понеділка по п’ятницю та п’ятигодинного робочого дня в суботу. Якщо роботодавець завчасно передбачить у колективному договорі, то норма робочого часу за обліковий період може визначатися за графіком п’ятиденного робочого тижня.
Гнучкий графік роботи
Є підприємства, для яких не обов’язкова присутність працівника у визначений час на робочому місці. Тому такі підприємства запроваджують гнучкий графік роботи.
Гнучкий графік роботи це законний спосіб дати змогу працівнику самостійно визначати початок та закінчення робочого дня, тривалість та час використання обідніх перерв. При цьому працівник має дотримувати норми робочого часу за обліковий період.
Можливість запровадження гнучкого графіка роботи має бути обумовлена колективним договором підприємства.
Гнучкий графік роботи:
МОЖЛИВИЙ | НЕМОЖЛИВИЙ |
на підприємствах, де немає потреби в обов’язковій присутності працівника на робочому місці в конкретний час | для продавців в магазинах, для медичного персоналу, який обслуговує пацієнтів, касирів у білетних касах вокзалів, аеропортів, екскурсоводів у музеях, працівників, які працюють з відвідувачами або забезпечують безперебійне функціонування інженерних мереж будівель |
При гнучкому графіку час початку і закінчення щоденної роботи/зміни визначає підприємство у правилах внутрішнього трудового розпорядку або графіках змінності.
Індивідуальний графік роботи
На прохання працівника роботодавець може встановити йому індивідуальний графік роботи. Чим саме обґрунтувати таке бажання, — законодавство не встановлює. Проте, якщо працівник зможе аргументувати потребу в індивідуальному графіку роботи (сімейні обов’язки, стан здоров’я тощо), роботодавець, швидше за все погодиться на це.
З іншого боку роботодавець може і відмовити працівнику у встановленні індивідуального графіка роботи. Відмова може бути обумовлена причинами виробничого характеру — наприклад, необхідно, аби працівник перебував на робочому місці саме у години, визначені ПВТР. Також відмовити роботодавець може і з огляду на організаційний характер роботи — зокрема, якщо неможливо контролювати фактичний час використання працівником «індивідуальної» перерви.
Роботодавець може відмовити працівнику у встановленні індивідуального графіка роботи і з інших причин, наприклад, якщо вважатиме, що це призведе до погіршення трудової дисципліни в структурному підрозділі.
Вахтовий метод роботи
Вахтовий метод — це особлива форма організації роботи, яка передбачає використання трудових ресурсів поза місцем їх постійного проживання за умови, коли працівники не мають можливості щоденно повертатися до своїх домівок.
Питання щодо вахтового методу роботи та його нормативно-правового регулювання вирішуються галузево. Прикладом може слугувати Положення про вахтовий метод організації робіт на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження, затверджене Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 24.07.2017 № 275.
Робота за вахтовим методом організовується при підсумованому обліку робочого часу, а міжвахтовий відпочинок працівники проводять у місцях постійного проживання.
Перед запровадженням вахтового методу роботи роботодавець має розглянути його доцільність, адже забезпечити умови проживання для працівників на іншій віддаленій території — це додаткові витрати для підприємства.
Якщо рішення щодо запровадження вахтового методу роботи прийнято, то роботодавець має прописати конкретні умови застосування такого методу роботи в колективному договорі.
Вахтовий метод роботи може бути запроваджено як на підприємстві в цілому, так і в окремих його структурних підрозділах. Рішення про запровадження вахтового методу організації робіт роботодавець затверджує наказом.