Звільнення після відпустки: коли роботодавець може утримати кошти із зарплати

Право на щорічну основну та додаткову відпустки повної тривалості у перший рік роботи виникає після 6 місяців безперервної роботи на підприємстві (ст. 10 Закону України «Про відпустки»). Винятки з цього правила визначені у самій статті — вона містить перелік категорій працівників, які можуть скористатися відпусткою раніше.

Якщо працівник звільняється до завершення робочого року, за який він уже скористався повною щорічною відпусткою, роботодавець має право здійснити відрахування з його заробітної плати за дні відпустки, що припадають на невідпрацьований період. Такі відрахування проводяться на підставі відповідного наказу або розпорядження.

Однак у ряді випадків відрахування не здійснюють. Це стосується звільнення у зв’язку з призовом на військову службу, переведенням (за згодою) на інше підприємство, переходом на виборну посаду, відмовою від переїзду разом з підприємством або від продовження роботи через зміну істотних умов праці. Відрахування також не проводять у разі звільнення з ініціативи роботодавця (за пунктами 1, 2 і 5 статті 40 КЗпП), направлення на навчання та виходу на пенсію.

За інформацією Південно-Східного

міжрегіонального управління Держпраці