Як і кому надавати щорічні додаткові відпустки — питання актуальне для кадровика протягом усього року. Як визначити тривалість таких відпусток, який стаж зараховувати та чим відрізняються щорічні додаткові від інших видів відпусток — дізнайтеся у статті.
Порядок надання щорічних додаткових відпусток, умови надання та їх тривалість визначають Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки), Кодекс законів про працю України та інші нормативно-правові акти.
Виділяють такі види щорічних додаткових відпусток:
інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Прикладом «інших додаткових відпусток» є щорічна додаткова відпустка за стаж державної служби.
Право на щорічну додаткову відпустку повної тривалості у перший рік роботи
Упродовж першого року роботи отримати право на щорічну додаткову відпустку повної тривалості працівник може лише після того, як відпрацював на підприємстві шість місяців.
До збігу шестимісячного терміну безперервної роботи виникає право на щорічну додаткову відпустку. Але її тривалість визначайте пропорційно до відпрацьованого часу. Закон про відпустки визначає категорії працівників, які у перший же рік роботи мають право на відпустку повної тривалості, незалежно від того, скільки вони пропрацювали на підприємстві. Хоч тиждень, хоч місяць, хоч п’ять місяців.
Ці категорії наведені у статті 10 Закону про відпустки. З-поміж них:
особи з інвалідністю;
чоловіки, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;
особи до 18 років;
жінки, що мають двох або більше дітей до 15 років або дитину з інвалідністю та жінки, які збираються у відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами;
сумісники, які використовують відпустку одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.
Основні правила надання щорічних додаткових відпусток майже не відрізняються від порядку надання щорічної основної відпустки. Додаткову відпустку можна надавати як окремо, так і приєднувати до основної.
Збережіть собі цю шпаргалку. Експерт зібрав усе, що потрібно знати кадровику про стаж для щорічної відпустки. Також врахували останні зміни, що діють із 24 грудня 2023 року.
Варто зазначити, що в мирний час в розрахунок кількості днів відпустки не включаються дні тимчасової непрацездатності, святкові та неробочі дні (ч. 2 ст. 5 Закону про відпустки). В період дії воєнного стану ця норма не діє. Тому в тривалість щорічної відпустки враховуйте всі календарні дні. Як правило, додаткові відпустки надаються працівникам з розрахунком, що вони мають бути використані до закінчення робочого року. Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не має перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, що зайняті на підземних або гірничих роботах, — не більше 69 календарних днів.
Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці
Відпустка передбачена статтею 7 Закону про відпустки.
Надається тільки за тими посадами, професіями, які є у Списку виробництв, цехів, професій і посад, затверджуваним постановою КМУ від 17 листопада 1997 року № 1290.
Якщо Списком роботи не передбачені, про відпустку за шкідливі чи важкі умови праці взагалі не йдеться.
Максимальна тривалість такої відпустки становить 35 календарних днів.
Обов’язкова дія, що передує наданню відпустки, — проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Скільки днів відпустки надавати конкретному працівникові — залежить від того, скільки часу він був зайнятий у шкідливих умовах праці. На практиці найчастіше тривалість додаткової відпустки за певною професією закріплюють в колективному договорі (і потім, розраховуючи, скільки днів відпустки заробив той чи той працівник, спираються саме на цей показник), хоча закон дає змогу закріпити це і в трудовому договорі з певним працівником.
Отже, для визначення тривалості відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці необхідно провести атестацію робочих місць за умовами праці та обліковувати час зайнятості працівника в цих умовах.
Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці
Це узагальнена назва. Сам Закон про відпустки конкретизує, що ця відпустка буває двох видів.
Перший вид — за аналогією з відпусткою за роботу із шкідливими і важкими умовами праці — додаткова відпустка, що надається за відповідним Списком. Умова аналогічна — про відпустку йдеться лише тоді, коли відповідна посада чи професія наявна у Списку.
Список у цьому разі — окремий: Список виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затверджений наказом Мінпраці України від 30 січня 1998 року за № 16.
Саме до цього виду належить і додаткова відпустка за роботу на комп’ютері.
Що змінилося та як застосовувати нові норми: як переносити вихідні, яким працівникам можна виплатити компенсацію за невикористану відпустку без звільнення, які відпустки не входять до стажу для щорічних відпусток, хто матиме право на нову відпустку до 60 к. дн., кому роботодавець зможе відмовити у відпустці, чи можна замінити оплачувані відпустки неоплачуваними та багато іншого.
Роботодавець визначає категорії працівників із ненормованим робочим днем. І як компенсацію надає їм щорічну додатову відпустку — її максимальна тривалість може становити 7 к. дн.
Перелік посад визначають в колективному договорі. За відсутності останнього зафіксувати, що працівнику встановлюється режим ненормованого робочого дня, а відтак і додаткова щорічна відпустка, можна в трудовому договорі.
Істотна відміність відпустки за особливий характер праці від відпустки за роботу в шкідливих чи важких умовах — атестація робочих місць не вимагається!
Як методичний документ радимо кадровикам використовувати:
Порядки застосування Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників у яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці (далі — Порядки), затвердженими наказом Мінпраці України від 30.01.1998 № 16;
Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджені наказом Мінсоцполітики від 10.10.1997 № 7.
Стаж роботи для надання додаткових відпусток за роботу із шкідливими умовами праці та за особливий характер праці
Відповідно до статті 9 Закону про відпустки, до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, зараховують лише окремі періоди, як-от власне час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці. Важлива умова: зараховуємо до стажу для відпустки лише ті періоди, коли працівник був зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня.
Перебування у щорічних відпустках усіх видів зарахуємо до стажу.
До стажу на щорічну додаткову відпустку ураховуємо й час роботи вагітних, переведених за медичними показаннями на легшу роботу, на якій не буде впливу шкідливих чинників.
Якщо працівник має право на декілька додаткових відпусток, доведеться обирати. Адже додаткова щорічна відпустка надається лише за однією підставою на вибір працівника. Виняток — окремі професії, посади і роботи, наведені у Списках № 1 і № 2, які дають право працівникам на додаткові відпустки за декількома підставами одночасно.
Приклад
Якщо працівник має право на щорічну додаткову відпустку за відповідним Списком і за ненормований робочий день, то ці відпустки не підсумовуються. Надається відпустка лише одного виду. Як правило, працівник обирає відпустку з більшою тривалістю.
Інші додаткові відпустки, передбачені законодавством
Тривалість та порядок надання таких додаткових відпусток визначають різні нормативно-правові акти та закони України. Наприклад, за кожний рік державної служби після досягнення п’ятирічного стажу державної служби державному службовцю надають один календарний день додаткової відпустки, але не більш як 15 календарних днів.
Оплата таких відпусток — за рахунок коштів підприємства.
За бажанням працівника частина щорічної відпустки можна замінити грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.
Додаткові щорічні відпустки не «згорають». Якщо у працівника є невикористані щорічні додаткові відпустки, при звільненні їх компенсують грошима.
В мирний час заборонено ненадання щорічних додаткових відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року неповнолітнім і працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці. В період дії воєнного стану ця норма не діє.
Додаткові відпустки, що надаються щороку, але не є щорічними
Із ними завжди виникає плутанина.
До додаткових належить і додаткова чорнобильська відпустка, і додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (далі — відпустка на дітей). Але у розумінні закону вони не належать до виду «щорічні». Хоча й надаються щороку.
Відпустка на дітей належить до виду «соціальні». А додаткова чорнобильська відпустка — це взагалі пільга і компенсація постраждалому від аварії на ЧАЕС.
