Одним із видів трудового договору є трудовий договір з нефіксованим робочим часом. Як прийняти працівника на роботу за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, що передбачає алгоритм укладення такого договору та які особливості роботи з нефіксованим робочим часом, читайте у статті.
Законодавцем було введено нову особливу форму трудового договору — трудового договору з нефіксованим робочим часом. Маємо справу з нестандартними умовами праці, колироботодавець надає і оплачує роботу, а працівник її виконує — лише за наявності такої роботи.
Що таке трудовий договір з нефіксованим робочим часом?
Відповідно до статті 21-1 КЗпП трудовий договір з нефіксованим робочим часом — це особливий вид трудового договору, умовами якого не встановлено конкретний час виконання роботи, обов’язок працівника виконувати яку виникає виключно у разі надання роботодавцем передбаченої цим трудовим договором роботи без гарантування того, що така робота буде надаватися постійно, але з дотриманням умов оплати праці, передбачених цією статтею.
Прийняття на роботу за трудовим договором з нефіксованим робочим часом
Покроковий алгоритм укладення трудового договору з нефіксованим робочим часом виглядає таким чином:
Крок 1. Подання документів.
Згідно з частиною другою статті 24 КЗпП, при укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, — також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.
Крок 2. Заява про прийняття на роботу з нефіксованим робочим часом.
Претендент готує та передає заяву про прийняття на роботу з нефіксованим робочим часом, до заяви додаються копії або оригінали документів, вказаних у попередньому кроці. Список необхідних документів визначає кадрова служба підприємства.
Заява про прийняття на роботу з нефіксованим робочим часом
Крок 3. Укладення трудового договору з нефіксованим робочим часом.
Після одержання необхідних особистих документів та розгляду керівником підприємства заяви про прийняття на роботу з нефіксованим робочим часом між працівником та роботодавцем укладається письмовий трудовий договір з нефіксованим робочим часом, враховуючи примірну форму трудового договору з нефіксованим робочим часом, затверджену наказом № 4179. Відповідно до статті 24 КЗпП додержання письмової форми є обов`язковим при укладанні трудового договору з нефіксованим робочим часом.
Варто зазначити, що відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору. Таким чином у період дії воєнного стану письмова форма такого договору не є обов`язковою.
Але трудовий договір з нефіксованим робочим часом (будь-яка його форма) повинен обов`язково містити окремі умови, визначені частинами 5 та 7 статті 21-1 КЗпП. Ці умови пропонуємо прописати в наказі про прийняття на роботу з нефіксованим робочим часом.
УВАГА!
На етапі підготовки до укладання трудового договору з нефіксованим робочим часом важливо визначити спосіб обміну інформацією між працівником і роботодавцем, наприклад: письмово, за допомогою засобів електронних комунікацій (електронна пошта, номер телефону, мобільний додаток тощо), що надалі буде зафіксовано в трудовому договорі.
Крок 4. Наказ про прийняття на роботу з нефіксованим робочим часом
В тому разі, коли працівник і роботодавець не планують укладати трудовий договір письмово, в наказі про прийняття на роботу з нефіксованим робочим часом потрібно детально прописати всі основні умови угоди, а саме:
спосіб та мінімальний строк повідомлення працівника про початок виконання роботи, який повинен бути достатнім для своєчасного початку виконання працівником своїх обов`язків;
спосіб та максимальний строк повідомлення від працівника про готовність приступити до роботи або про відмову від її виконання у випадках, передбачених частиною восьмою статті 21-1 КЗпП;
інтервали, під час яких від працівника можуть вимагати працювати (базові години та дні);
розмір оплати праці за залучення до роботи поза межами базових днів або годин;
Відповідно до статті 29 КЗпП, до початку роботи роботодавець зобов’язаний в узгоджений із працівником спосіб поінформувати працівника про:
місце роботи (інформація про роботодавця, у тому числі його місцезнаходження), трудову функцію, яку зобов’язаний виконувати працівник (посада та перелік посадових обов’язків), дату початку виконання роботи;
визначене робоче місце, забезпечення необхідними для роботи засобами;
права та обов’язки, умови праці;
наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров’я, а також про право на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору — під підпис;
умови встановлення режиму роботи, тривалість робочого часу і відпочинку, а також про положення колективного договору (у разі його укладення);
проходження інструктажу з охорони праці, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони;
організацію професійного навчання працівників (якщо таке навчання передбачено);
тривалість щорічної відпустки, умови та розмір оплати праці;
процедуру та встановлені КЗпП строки попередження про припинення трудового договору, яких повинні дотримуватися працівник і роботодавець.
Враховуючи особливості трудового договору з нефіксованим робочим часом, слід інформувати працівника про умови цього договору, встановити мінімальний строк повідомлення працівника про початок виконання роботи та узгодити з ним часи виконання роботи, обов’язки працівника, умови оплати праці тощо.
ВАЖЛИВО!
Кількість базових годин, під час яких від працівника, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, можуть вимагати працювати, не може перевищувати 40 годин на тиждень, а кількість базових днів не може перевищувати 6 днів на тиждень. Мінімальна тривалість робочого часу такого працівника протягом календарного місяця становить 32 години.
Інші особливості роботи за трудовим договором з нефіксованим робочим часом:
1. Працівник виконує роботу за трудовим договором з нефіксованим робочим часом без прив’язки до трудового розпорядку підприємства, лише коли роботодавець надає роботу. Необхідність та час залучення працівника до такої роботи, її обсяг визначаються роботодавцем самостійно в залежності від його господарських потреб.
2. Існує ліміт на використання трудових договорів з нефіксованим робочим часом. Кількість таких трудових договорів у одного роботодавця не може перевищувати 10 відсотків загальної кількості трудових договорів, стороною яких є цей роботодавець. Роботодавець (роботодавець — фізична особа), який використовує працю менше ніж 10 працівників, може укладати не більше одного трудового договору з нефіксованим робочим часом. За порушення цих правил передбачені штрафи.
3. Законодавством регламентуються максимальні межі встановлення базових годин та днів, які встановлюються у трудовому договорі з нефіксованим робочим часом. При цьому сторони мають свободу у встановленні цих часових інтервалів в межах максимальних норм.
4. Встановлені гарантії працівника щодо права відмовитися від виконання роботи за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, якщо роботодавець необґрунтовано вимагає виконання роботи поза межами базових днів та годин.
5. Оплата праці здійснюється роботодавцем виключно за час залучення (за фактично відпрацьований час) працівника до роботи за трудовим договором з нефіксованим робочим часом. За відрядної системи оплати праці заробітна плата виплачується працівникові за фактично виконану роботу за встановленими у трудовому договорі з нефіксованим робочим часом відрядними розцінками.
6. Мінімальна тривалість робочого часу працівника, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, протягом календарного місяця становить 32 години. Відповідно до умов оплати праці, визначених трудовим договором, заробітна плата виплачується за 32 години робочого часу. Якщо працівник виконував роботу менше 32 годин або роботодавцем не надано роботи працівникові на 32 години робочого часу — оплата праці здійснюється за 32 години робочого часу протягом календарного місяця.
7. У разі згоди працівника на залучення до роботи поза межами базових днів або годин його робота оплачується у розмірі, не меншому ніж передбачено умовами трудового договору, а у разі перевищення нормальної тривалості робочого часу — в порядку, передбаченому статтею 106 КЗпП.
8. Передбачено, що у трудовому договорі з нефіксованим робочим часом забороняється встановлювати умову щодо обмежень працівникові виконувати роботу за іншими трудовими договорами. Виконання роботи на умовах нефіксованого робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
9. Встановлено право працівника на укладення трудового договору з більш сприятливими умовами праці. Працівник, який відпрацював на умовах трудового договору з нефіксованим робочим часом понад 12 місяців, має право звертатися до роботодавця з вимогою укладення строкового або безстрокового трудового договору на умовах загальновстановленого у роботодавця графіка роботи з відповідною оплатою праці. Якщо у роботодавця на момент звернення працівника з відповідною вимогою наявні вакантні посади на умовах строкового або безстрокового договору, роботодавець зобов’язаний протягом 15 календарних днів з дня звернення працівника укласти з ним такий строковий або безстроковий трудовий договір. У разі відмови роботодавця укласти такий строковий або безстроковий трудовий договір працівник має право повторно звертатися з відповідною вимогою протягом усього строку дії трудового договору з нефіксованим робочим часом, але не раніше ніж через 90 днів з дня отримання відповіді роботодавця на попередню його вимогу.
