Сумісництво — це виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або на іншому підприємстві, в установі, організації чи у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом (п.1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затверджене наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінфіну від 28.06.1993 року № 43).
Тобто однією з основних ознак сумісництва є укладення окремого трудового договору. Порядок укладання трудового договору не залежить від того, чи це трудовий договір за основним місцем роботи чи за сумісництвом (ст. 24 КЗпП).
У разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників трудовий договір із працівником-сумісником може бути припинено з ініціативи роботодавця на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП.
Як провести скорочення штату ⏩ Алгоритм
Порядок вивільнення працівників регламентує стаття 492 КЗпП. Саме ця норма передбачає обов’язок роботодавця персонально попередити працівника про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці.
Відповідно до статті 44 КЗпП виплата вихідної допомоги у разі припинення трудового договору залежить виключно від підстави припинення й не залежить від факту роботи за основним місцем або за сумісництвом.
Таким чином, у разі звільнення працівника на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП йому виплачується вихідна допомога в розмірі не менше середнього місячного заробітку, який розраховується відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100.
Виняток із загального правила —працівники, які працюють за сумісництвом в організаціях державної та комунальної форм власності.
За матеріалами Управління Держпраці у Полтавській області
