Підпишіться на 
У своєму рішенні Верховний Суд нагадав, що власник або уповноважений ним орган може відсторонити працівника від роботи у разі:
- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;
- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
- в інших випадках, передбачених законодавством ( ст. 46 КЗпП ).
Відсторонення від роботи оформлюють наказом або розпорядженням керівника підприємства і повідомляють працівника.
Відсторонення працівника від роботи
Разом з тим, відсторонити працівника від роботи можна і в інших випадках, крім перелічених у статті 46 КЗпП, але вони також повинні бути передбачені певним нормативним документом.
Такої підстави відсторонити працівника, як відмова виконувати розпорядження та вчинення дій, направлених на протидію законним вимогам керівника, у статті 46 КЗпП не передбачено. Будь-який інший нормативно-правовий акт, який надав би право роботодавцю відсторонювати від посади працівника за невиконання вимог керівника відсутній.
Таку правову позицію містить постанова Верховного суду від 01.04.2020 у справі № 761/12073/18 (провадження № 61-13444св19).
Верховний Суд підтримав висновок суду першої та апеляційної інстанцій та зазначив, що працівник не є державним службовцем, тож роботодавець не міг відсторонювати його від виконання посадових обов’язків за нормами частини першої статті 72 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.
Суд нагадав також, що у випадку, коли роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи, зупинив виплату заробітної плати та порушив статтю 46 КЗпП, він має задовольнити позов працівника і стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу (п. 10 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 № 13).
,експерт Експертус Кадри
За матеріалами Реєстру судових рішень
