П’ять відповідей на запитання про нові трудові договори з нефіксованим робочим часом
Кодекс законів про працю України (ст. 21-1) дає таке визначення:
Трудовий договір з нефіксованим робочим часом — це особливий вид трудового договору, умовами якого не встановлено конкретний час виконання роботи, обов’язок працівника виконувати яку виникає виключно у разі надання роботодавцем передбаченої цим трудовим договором роботи без гарантування того, що така робота буде надаватися постійно, але з дотриманням умов оплати праці, передбачених цією статтею.
Держпраці наголошує, що працівник має право укладати трудовий договір на одному або одночасно на декількох підприємствах (якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін).
Так, КЗпП прямо стверджує, що під час роботи на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом роботодавець не може ані забороняти, ані перешкоджати працівникові виконувати роботу за іншими трудовими договорами.
Тобто, якщо роботодавець вирішити прописати у трудовому договорі умову, яка заборонятиме працювати за іншими трудовими договорами, це буде незаконно.
За матеріалами Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці
