Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (ст. 43 Конституції). Ці приписи деталізуються у ст. 5-1 КЗпП, за змістом якої держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння в збереженні роботи. Державна політика зайнятості населення базується на принципах пріоритетності забезпечення повної, продуктивної та вільно обраної зайнятості в процесі реалізації активної соціально-економічної політики держави (ст. 15 Закону «Про зайнятість населення»).
Як звільняти працівників під час карантину
Правовий захист від незаконного звільнення полягає в наступному:
Звільнення працівника з ініціативи роботодавця можливе лише на певних підставах.
- Основні підстави для звільнення з роботи передбачає ст. 40 КЗпП «Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу».
- Підстави для звільнення окремих категорій працівників містяться у ст. 41 КЗпП «Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов».
Необхідним є дотримання процедури звільнення.
Гарантї прав працівників, які звільняються з причин економічного характеру, викладені у розділі КЗпП «Забезпечення зайнятості вивільнюваних працівників».
- У разі якщо вивільнення є масовим, відповідно до ст. 48 Закону «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
- Про звільнення працівник попереджається не пізніше ніж за 2 місяці до дати звільнення (ст.49-2 КЗпП).
- Звільнення в разі скорочення допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ст. 40 КЗпП). При цьому працівник має обов’язково отримати виплату вихідної допомоги (ст. 44). Останні дві гарантії поширюються також у разі розірвання трудового договору у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі, а також при поновленні на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.
- Якщо ж до працівника застосовується звільнення як захід дисциплінарного звільнення, то і в цьому разі він користується певними гарантіями. Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з підстав невиконання трудових обов’язків або прогулу можливе за умови отримання пояснень щодо причин вчиненого проступку (ст.149 КЗпП). Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення (ст. 148 КЗпП).
Існують обставини, коли звільнення неприпустиме.
Не можна звільняти працівника:
- з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 ст. 40 КЗпП),
- у період перебування працівника у відпустці (це стосується і відпусток по догляду за дитиною).
Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Окремі категорії осіб користуються додатковим захистом.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам, зазначеним у ч. 2 ст. 42 КЗпП.
Якщо працівник є членом профспілки, то розірвати з ним трудовий договір з певних підстав роботодавець може лише за попередньою згодою виборного органу профспілки, членом якої є працівник (ст. 43 КЗпП). Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства потребує згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (ст. 252 КЗпП).
Суб’єкти, звільнення яких можливе у виняткових випадках:
- вагітні жінки, матері з дітьми до 3 років, одинокі матері з дітьми віком до 14 років — їх звільнення допускається у випадках повної ліквідації підприємства, установи, організації, за умови обов'язкового працевлаштування (ст. 184 КЗпП);
- неповнолітні працівники — їх звільнення з підстав, зазначених в пунктах 1, 2 і 6 ст. 40 КЗпП, провадиться лише у виняткових випадках і не допускається без працевлаштування (ст. 198 КЗпП).
Існує можливість поновлення на роботі у судовому порядку.
ВС роз'яснив, що під незаконним звільненням слід розуміти звільнення без законної підстави, звільнення з порушенням порядку, установленого законом (постанова ВС від 28.04.2021 у справі № 755/14564/18).
У місячний термін після отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення працівник може оскаржити його в суді. Судовий збір за подачу позову про поновлення на роботі не сплачується (ст. 5 Закону «Про судовий збір»). ЦПК допускає можливість розгляду таких справ у спрощеному порядку. При винесенні рішення про поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає:
- рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу;
- рішення про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню (ст. 235 КЗпП).
За матеріалами Державного центру зайнятості
