Відповідь
Інструкцієї про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту від 29.07.1993 № 58, визначено перелік записів, які слід внести до трудової книжки до занесення відомостей про роботу. Які це записи, хто має вносити та за яким порядком?
У переліку немає вказівки про необхідність внесення запису про те, що до прийняття на роботу працівник не мав трудового стажу. Отже, правові підстави для внесення такого запису відсутні.
Страховий стаж — це один із ключових факторів, який впливає на право людини на пенсійне забезпечення, соціальні виплати та інші пільги. Адже, в Україні саме страховий стаж, а не просто трудовий стаж, визначає право на пенсію та її розмір. Тому перед роботодавцями та працівниками постає низка питань щодо його врегулювання. Що входить до страхового стажу для пенсії? Як зараховується стаж та чи зараховується навчання в трудовий стаж? Відповіді на ці та інші питання про трудовий стаж для виходу на пенсію — у статті.
За загальним правилом, зміна назви посади, зокрема і з метою приведення у відповідність до КП, кваліфікується як зміна істотних умов праці, про яку працівника в мирний час попереджають не пізніше ніж за два місяці, а в період дії воєнного стану хоча б за день. Виняток — уточнення назви посади.
Під час оформлення на роботу всі працівники зобов’язані подавати на підприємство трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (витяг з електронної трудової книжки).
Працівник, влаштовуючись на нове місце роботи, зобов’язаний надавати трудову книжку (за наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 КЗпП)
Надзвичайно важливим як для працівника, так і для роботодавця є правильне оформлення запису до трудової книжки про звільнення. Відтак, чіткий, коректно сформульований запис до трудової книжки про звільнення за власним бажанням з поважної причини дозволяє уникнути непорозумінь у подальшому працевлаштуванні та підтверджує законність припинення трудових відносин
