Правову основу діяльності служб управління персоналом становлять:
- стаття 18 «Служба управління персоналом державного органу» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII;
- Типове положення про службу управління персоналом державного органу, затверджене наказом Нацдержслужби від 03.03.2016 № 47 (далі — Положення № 47).
Це, звісно, не вичерпний список. Деякі норми щодо різних питань функціонування держслужби містяться і в інших статтях Закону № 889.
Основні засади формування служби управління персоналом
Частиною першою статті 18 Закону № 889 та пунктом 1 розділу І Положення № 47 визначено організаційно-правову форму та чисельність служби управління персоналом у держорганах. Вона формується на таких засадах:
- одна із двох форм організаційно-правових форм — самостійний структурний підрозділ державного органу чи спеціаліст з питань персоналу;
- організаційно-правова форма залежить від чисельності персоналу в держоргані;
- обов’язки служби управління персоналом можуть бути покладені на одного з державних службовців, якщо чисельність державного органу становить менше 10-ти осіб.
Кабінет Міністрів України окремо врегулював питання функціонування служби управління персоналом в апараті та структурних підрозділах місцевих державних адміністрацій. Постановою від 22.07.2016 № 465 викладено в новій редакції абзац 1 пункту 20 Типового регламенту місцевої державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.1999 № 2263.
Організацію кадрової роботи в апараті місцевої держадміністрації та у структурних підрозділах місцевої держадміністрації здійснює служба управління персоналом, а в підрозділах, які мають штатну чисельність до п’яти осіб, виконання кадрової роботи покладається за рішенням їх керівників на одного з працівників.
Кількість працівників при визначенні форми служби управління персоналом у держоргані
Положенням № 47 не встановлено конкретних вимог до того, у яких випадках має бути створено самостійний структурний підрозділ, а в яких уведено посаду спеціаліста з питань персоналу. Декілька правил щодо цього можна сформулювати, спираючись на встановлене співвідношення: до 20-ти осіб на одного спеціаліста служби управління персоналом (абз. 3 п. 1 розділу І Положення № 47).
Отже, якщо чисельність державного органу перевищує 20 осіб, у службі управління персоналом має бути щонайменше 2 спеціалісти. Водночас Закон № 889 і Положення № 47 не передбачають запровадження двох або більше посад спеціалістів з питань персоналу. З цього логічно випливає: в державному органі з чисельністю працівників 21 особа і більше служба управління персоналом утворюється винятково в формі самостійного структурного підрозділу.
У державних органах, чисельністю до 20-ти осіб включно, керуємося загальним правилом, установленим абзацом 1 пункту 1 розділу І Положення № 47:
У державному органі залежно від чисельності персоналу утворюється самостійний структурний підрозділ або вводиться посада спеціаліста з питань персоналу.
При цьому в державних органах із чисельністю персоналу до 9-ти осіб включно обов’язки служби управління персоналом можуть бути покладені на одного з державних службовців. Цю норму не слід розглядати як єдиний можливий варіант. За рішенням уповноваженого суб’єкта в таких органах може бути введено посаду спеціаліста з питань персоналу. Можливість утворення в зазначених державних органах служби управління персоналом як самостійного структурного підрозділу становить хіба що теоретичний інтерес, однак юридично це також можливо.
Чи належить до служби управління персоналом держслужбовець, який виконує її обов’язки
Державного службовця, який виконує обов’язки служби управління персоналом, не ідентифіковано зі службою управління персоналом.
Тож, якщо в держоргані немає самостійного структурного підрозділу з питань персоналу та не введено посаду спеціаліста з питань персоналу, можна констатувати, що служби управління персоналом в цьому органі не створено. Повноваження цієї служби здійснює один із державних службовців, для якого вони є доповненням до основних посадових обов’язків. Схожа ситуація мала місце до набрання чинності Законом № 889. Однак суттєва різниця полягає в тому, що за Порядком № 47 покладення повноважень служби управління персоналом на одного з державних службовців допускається лише в державних органах з чисельністю до 9-ти працівників включно.
Назва посади для спеціаліста з питань персоналу
Зміною № 5 до Національного класифікатора України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженого наказом Держспоживстандарту України «Про затвердження, внесення зміни та скасування нормативних документів» від 28.07.2010 № 327, замість назви «спеціаліст з питань кадрової роботи та державної служби» введено «спеціаліст з питань персоналу державної служби».
До відома!
Детальніше про зміни до Класифікатора професій — у матеріалі «Зміна № 5 до КП — спеціаліст з питань персоналу державної служби, фахівець з публічних закупівель та фахівець з пожежної безпеки»
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Кадровик-01"
