Новий Закон про державну службу: опановуємо новації

У пригоді спеціалістам служб управління персоналом державних органів стане огляд ключових новацій у сфері державної служби, який підготували Ольга САВЧЕНКО, експерт журналу «Кадровик-01», та Віталій КУПЧАНКО, експерт з питань державної служби.

З акон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII набрав чинності 1 травня 2016 року (далі — Закон № 889). Що вирізняє новий нормативно-правовий акт на тлі попередника — Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі — Закон № 3723)?

Без сумніву, 2016 рік проходитиме для державних органів під знаком імплементації Закону № 889. Кабінет Міністрів України (КМУ) та Національне агентство України з питань державної служби приймають десятки підзаконних нормативно-правових актів, а кадрові служби (служби управління персоналом) — мають зрозуміти, як застосовувати їх на практиці. З огляду на те, що новий закон про державну службу щонайменше не простіший, ніж Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII, фахівці та експерти не відчуватимуть нестачі тем для плідних творчих дискусій і публікацій.

Хто підпадає під дію нового Закону про державну службу

Закон № 889 визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Статтею 1 Закону № 889 визначено поняття «державна служба» і «державний службовець». Так, державна служба — це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність з практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:

• аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у т. ч. розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;
• забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;
• забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;
• здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;
• управління державними фінансовими ресурсами, майном та кон­тролю за їх використанням;
• управління персоналом державних органів;
• реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець — це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, їх апараті (секретаріаті) (далі — державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов’язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до статті 3 дія Закону № 889 поширюється на державних службовців:

• Секретаріату КМУ;
• міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;
• місцевих державних адміністрацій;
• органів прокуратури;
• органів військового управління;
• закордонних дипломатичних установ України;
• державних органів, особливості проходження державної служби в яких визначені статтею 91 Закону № 889;
• інших державних органів.

Дія Закону про державну службу не поширюється на:

• Президента України;
• Главу Адміністрації Президента України та його заступників, Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим та його заступників;
• членів КМУ, перших заступників та заступників міністрів;
• Голову та членів Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Голову та членів Антимонопольного комітету України, Голову та членів Національного агентства з питань запобігання корупції, Голову та членів Рахункової палати, Голову та членів Центральної виборчої комісії, голів та членів інших державних колегіальних органів;
• Секретаря Ради національної безпеки і оборони України та його заступників;
• Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення України та його заступників, Голову Фонду державного майна України та його заступників;
• депутатів усіх рівнів;
• Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та його представників;
• службовців Національного банку України;
• посадових осіб місцевого самоврядування;
• суддів;
• прокурорів;
• працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування;
• працівників державних підприємств, установ, організацій, інших суб’єктів господарювання державної форми власності, а також навчальних закладів, заснованих державними органами;
• військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до закону;
• осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом;
• працівників патронатних служб.

Категорії посад та ранги державних службовців за новим Законом про державну службу

На відміну Закону № 3723, який передбачає 7 категорій посад та 15 рангів державних службовців, ухвалений Закон № 889 встановлює 3 категорії посад і 9 рангів державних службовців, які стали видом спеціальних звань (статті 6 та 39; див. табл.).

Кількість посад категорій «А» і «Б» в державному органі становитиме не більше третини його штатної чисельності (ч. 3 ст. 6 Закону № 889).

Черговий ранг у межах відповідної категорії посад присвоюватиметься державному службовцю через кожні три роки з урахуванням результатів оцінювання його службової діяльності (ч. 6 ст. 39 Закону № 889). На сьогодні черговий ранг присвоюється через два роки службової діяльності (ч. 8 ст. 26 Закону № 3723, п. 4 Положення про ранги державних службовців, затвердженого постановою КМУ від 19.06.1996 № 658).

Обмеження політичної активності державних службовців

Однією з новацій Закону № 889 є вимога щодо політичної неупередженості державного службовця. Згідно з частиною третьою статті 10 Закону № 889 державний службовець не має права:

• бути членом політичної партії протягом періоду державної служби на посаді категорії «А»;
• обіймати посади в керівних органах політичної партії;
• суміщати державну службу на посаді категорії «А» зі статусом депутата місцевої ради;
• залучати, використовуючи своє службове становище, державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, працівників бюджетної сфери, інших осіб до участі у передвиборній агітації, акціях та заходах, що організовуються політичними партіями;
• у будь-який інший спосіб використовувати своє службове становище в політичних цілях.

Прийняття та просування на державній службі за новим Законом про державну службу

Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 889 право на державну службу матимуть повнолітні громадяни України, які вільно володіють державною мовою та яким присвоєно ступінь вищої освіти не нижче:

• магістра — для посад категорій «А» і «Б»;
• бакалавра, молодшого бакалавра — для посад категорії «В».

Може видатись дивним, але у чинному вже 22 роки Законі № 3723 не визначені конкретні вимоги до освіти державного службовця. Відповідно до статті 4 зазначеного закону право на державну службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою КМУ. Конкретніші вимоги до освіти державних службовців містяться у Довіднику типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців, затвердженому наказом Нацдержслужби України від 13.09.2011 № 11, який, утім, має рекомендаційний характер.

Прийняття на державну службу, а також просування по службі, здійснюватиметься за результатами конкурсу (ст. 21 та 40 Закону № 889). Попереднє ознайомлення із Законом № 889 засвідчує існування винятків із цього правила.

У разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, здійснюється без обов’язкового проведення конкурсу (ч. 5 ст.  22 Закону № 889);

Під час передачі або делегування повноважень і функцій від державного органу до органу місцевого самоврядування переведення державного службовця на посаду служби в органах місцевого самоврядування здійснюється без обов’язкового проведення конкурсу в разі відповідності його професійної компетентності кваліфікаційним вимогам до відповідної посади та за умови вступу на службу вперше за результатами конкурсу (ч. 6 ст.  22 Закону № 889).

З метою усунення обставин прямого підпорядкування близьких осіб керівник державної служби може перевести державного службовця без обов’язкового проведення конкурсу за його згодою на іншу рівнозначну вакантну посаду державної служби в цьому державному органі або дати згоду на переведення до іншого державного органу (абз. 2 ч. 2 ст. 32 Закону № 889).

Без обов’язкового проведення конкурсу переведення також здійснюється:

• на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у т. ч. в іншій місцевості (в іншому населеному пункті) (п. 1 ч. 1 ст. 41 Закону № 889);
• на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у т. ч. в іншій місцевості (в іншому населеному пункті) (п. 2 ч. 1 ст.  41 Закону № 889).

Абзацом третім частини третьої статті 87 Закону № 889 встановлено, що державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті (ліквідація, реорганізація, скорочення штату тощо), у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення має право поворотного прийняття на службу за його заявою, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу. Ймовірно, у цьому випадку також йдеться про прийом на службу без конкурсу.

Главою 2 розділу IV Закону № 889 визначено порядок та умови проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державної служби. Інформація про вакантну посаду державної служби оприлюднюватиметься на офіційних веб-сторінках державного органу, в якому проводиться конкурс, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Строк подання документів для участі в конкурсі становитиме не менше 15-ти та не більше 30-ти календарних днів з дня оприлюднення інформації про проведення конкурсу. Результати конкурсу оприлюднюватимуться не пізніше 45-ти календарних днів з дня пуб­лікації оголошення про про­ведення конкурсу (ще одна з новел Закону № 889).

Частиною першою статті 25 Закону № 889 визначено перелік документів, необхідних для участі в конкурсі. Так,  особа, яка бажатиме взяти участь у конкурсі, буде надавати, зокрема, посвідчення атестації щодо вільного володіння державною мовою (норма набирає чинності з 01.05.2017).

Конкурс на посади державної служби категорії «А» проводитиме Комісія з питань вищого корпусу державної служби, до складу якої входитимуть:

• представник, визначений Верховною Радою України за поданням комітету Верховної Ради України, до предмета відання якого належать питання державної служби, з числа осіб, які займають посади вищого корпусу державної служби;
• представник, визначений Президентом України;
• представник, визначений КМУ з числа осіб, які займають посади вищого корпусу державної служби;
• керівник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби (за посадою);
• керівник Національного агентства з питань запобігання корупції (за посадою);
• представник Державної судової адміністрації України;
• по одному представнику від спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні та спільного представницького органу всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців на національному рівні;
• чотири представники громадських об’єднань, наукових установ, навчальних закладів, експертів відповідної кваліфікації, обрані відповідно до порядку, що затверджуватиметься КМУ.

Конкурс на зайняття посади державної служби категорії «Б» у державному органі, юрисдикція якого поширюється на територію однієї або кількох областей, міста Києва або Севастополя, проводитиме конкурсна комісія, утворена керівником державної служби державного органу вищого рівня.

Конкурс на зайняття інших посад державної служби категорії «Б» та категорії «В» проводитиме конкурсна комісія у складі не менше п’яти осіб, утворена керівником державної служби в державному органі. При цьому до складу конкурсної комісії можуть залучатися на конкурсній основі представники громадських об’єднань, що діють відповідно до Закону України «Про громадські об’єднання» від 22.03.2012 № 4572-VI, відповідно до порядку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

За результатами проведеного конкурсу конкурсна комісія визначатиме переможця конкурсу та другого за результатами конкурсу кандидата на зайняття вакантної посади. Другий за результатами конкурсу кандидат на зайняття вакантної посади державної служби матиме право на призначення на посаду протягом одного року з дня проведення конкурсу, якщо посада стане вакантною, а також якщо переможець конкурсу відмовився від посади або йому буде відмовлено у призначенні на посаду за результатами спеціальної перевірки, та в інших випадках, передбачених Законом № 889.

В рамках реалізації однієї з головних ідей Закону № 889 — розподілу посад на політичні та адміністративні — в Секретаріаті КМУ вводиться посада Державного секретаря КМУ, а в міністерствах — державного секретаря міністерства, який призначатиме на посади та звільнятиме з посад державних службовців апарату міністерства, а також присвоюватиме їм ранги державних службовців, прийматиме рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності. На думку голови Національного агентства України з питань державної служби К. Ващенка, завдяки цьому нововведенню державним службовцям більше не доведеться пакувати валізи з приходом чергового міністра, поступаючись своїм місцем його куму, брату чи свату.

Оплата праці, заохочення і соціальні гарантії державних службовців

Складовими заробітної плати державного службовця за Законом № 889 є:

• посадовий оклад;
• надбавка за вислугу років;
• надбавка за ранг державного службовця;
• виплата за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’яз­ків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50% посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця;
• виплата за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’яз­ків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою;
• премія за результатами щорічного оцінювання службової діяльності (річна) та відповідно до особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу (місячна або квартальна).

Загальний розмір місячної та квартальної премій, які може отримати державний службовець за рік, не перевищуватиме 30% фонду його посадового окладу за рік (ця норма набере чинності 01.01.2019; п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889). На сьогодні цей відсоток у більшості випадків є значно вищим.

Встановлюється новий підхід до визначення розмірів посадових окладів державних службовців. Зокрема, посади державної служби поділяються на 9 груп оплати праці. Розмір посадового окладу державного службовця залежатиме від юрисдикції державного органу. Так, мінімальний розмір посадового окладу групи 9 у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міст обласного значення, не буде меншим від двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом. Утім, означена норма повною мірою набере чинності з 01.01.2019, а з 01.01.2017 відбуватиметься поступове підвищення посадових окладів державних службовців. Мінімальний розмір посадового окладу групи 1 в державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, становитиме не більше семи мінімальних розмірів посадового окладу групи 9 в державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міст обласного значення.

Основна щорічна відпустка державного службовця становитиме, як і нині, 30 календарних днів. Однак за кожний рік державної служби після досягнення п’ятирічного стажу державної служби державному службовцю надаватиметься один календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів. На сьогодні максимальна тривалість додаткової щорічної відпустки за стаж роботи в державних органах також становить 15 календарних днів, але право на цю відпустку виникає після 10 років стажу державної служби. Внаслідок зазначених змін тривалість додаткової відпустки, обчислена за Законом № 889, може буде меншою, ніж за Законом № 3723. Законодавець передбачив таку ситуацію: пунктом 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 встановлено, що за державними службовцями, які відповідно до статті 35 Закону № 3723 набули право на отримання додаткових оплачуваних відпусток більшої тривалості, ніж передбачено статтею 58 Закону № 889, така тривалість додаткових відпусток зберігається після набрання чинності цим законом.

Також статтею 52 Закону № 889 визначено новий підхід до встановлення надбавок та доплат державним службовцям, зокрема, надбавка за вислугу років на державній службі встановлюватиметься на рівні 3% посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50% посадового окладу.

Закон № 889 передбачає норми щодо виплати допомоги до щорічної відпустки державних службовців, хоч і в іншому розмірі, а саме в розмірі середньомісячної заробітної плати (у Законі № 3723 — у розмірі посадового окладу). Порядок надання і розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань визначається постановою КМУ.

Дисциплінарна і матеріальна відповідальність державних службовців

Частиною другою статті 65 Закону № 889 визначено перелік дисциплінарних проступків, за які державного службовця можна притягнути до дисциплінарної відповідальності, а саме:

• порушення Присяги державного службовця;
• порушення правил етичної поведінки державних службовців;
• вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу;
• дії, що шкодять авторитету державної служби;
• невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень;
• недотримання правил внутрішнього службового розпорядку;
• перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення;
• невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця;
• використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб;
• подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби;
• неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення;
• прогул (у т. ч. відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
• поява на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;
• прийняття необгрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне його використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.

Причому Законом чітко визначено за вчинення якого дисциплінарного проступку керівник може обмежитись зауваженням, а за які оголосити догану або навіть звільнити з державної служби.

Окрім того, для здійснення дисциплінарного провадження в державному органі будуть утворені дисциплінарні комісії, до складу яких включатимуться в однаковій кількості:

представники керівника державної служби, визначені ним одноосібно із числа державних службовців цього державного органу;

представники виборного органу первинної профспілкової організації з числа державних службовців, а в разі відсутності профспілкової організації – представники державних службовців, обрані на загальних зборах (конференції) державних службовців державного органу.

Законом № 889 визначено порядок проведення службових розслідувань, відсторонення (за необхідності) державного службовця від виконання посадових обов’язків, відшкодування державним службовцем заподіяної шкоди, оскарження рішень дисциплінарної комісії про накладення дисциплінарного стягнення, а також умови зняття дисциплінарного стягнення.

Припинення державної служби

Відповідно до Закону № 889 державна служба припинятиметься:

• у разі втрати права на державну службу або його обмеження (ст. 84);
• після закінчення строку призначення на посаду державної служби (ст. 85);
• з ініціативи державного службовця або за угодою сторін (ст. 86);
• з ініціативи суб’єкта призначення (ст. 87);
• у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (ст. 88);
• у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби при зміні її істотних умов (ст. 43);
• при досягненні державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом;
• при застосуванні заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади» від 16.09.2014 № 1682-VII.

Зміна керівників або складу державних органів, керівників державної служби в державних органах та безпосередніх керівників не може бути підставою для припинення державним службовцем державної служби на займаній посади з ініціативи новопризначених керівників (ч. 2 ст. 83 Закону № 889).

Пенсійне забезпечення державних службовців здійснюватиметь­ся на загальних підставах відповідно до Закону України «Про за­гально­обов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

З дати опублікування Закону № 889 (тобто з 31.12.2015) втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 17.11.2011 № 4050-VI, набрання чинності яким мало відбутися 01.01.2016.

Наведений перелік новацій Закону № 889 не є вичерпним. Поза увагою цього огляду залишилися такі питання, як правовий статус і функції керівника державної служби, захист права на державну службу, структура системи управління державною службою, вимоги до професійної компетентності, оцінювання результатів службової діяльності, стажування, випробування тощо. Сподіваємося, Закон № 889 сприятиме комплексному реформуванню державного управління та створенню в Україні професійної, політично неупередженої та ефективної державної служби.

Категорії та ранги державних службовців за Законом України
«Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII