Законодавче регулювання аутсорсінгу персоналу (діяльності суб'єктів господарювання, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця) з’явилося у вітчизняному правовому полі з прийняттям нового Закону «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI, який набрав чинності 1 січня 2013 року.
Наразі Закон про зайнятість містить цілий розділ під назвою «Послуги з посередництва у працевлаштуванні», однак на практиці застосування положень цього розділу викликає більше запитань, аніж надає відповідей. Адже відносини у сфері аутсорсінгу персоналу є тристоронніми і регламентуються не тільки трудовим, але й цивільним правом.
Нагадаємо, що згідно зі статтею 39 Закону про зайнятість, діяльність суб'єктів господарювання — роботодавців, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця на умовах трудових договорів, здійснюється на підставі дозволу, виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.
Порядок видачі дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця встановлено КМУ (постанова Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 359).
Відповідно до Законопроекту про внесення змін до Закону України «Про зайнятість населення» № 4794, зареєстрованого у Верховній Раді 29.04.2014, передбачається, що відносини між підприємством-користувачем та суб’єктом господарювання, який здійснює наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в інших роботодавців, мають регламентуватися шляхом укладення письмового договору про надання персоналу. Законопроект пропонує і перелік істотних умов такого договору.
Пропонується врегулювати і питання матеріальної відповідальності позикових працівників, притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, а також порядок відшкодування шкоди, завданої підприємству позиковим працівником.
