Підпишіться на Міністерство соціальної політики у листі від 05.11.2015 № 430/021/106-15 роз’яснило, як заповнювати звіт про надання інформації про зайнятість та працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, що подається роботодавцями територіальним органам державної служби зайнятості.
Порядок надання роботодавцями територіальним органам Державної служби зайнятості України інформації про зайнятість та працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, затверджений наказом Мінсоцполітики України від 16.05.2013 № 271 (далі — Порядок). Порядок розроблено відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI (далі — Закон № 5067), і визначає процедуру надання підприємствами, установами та організаціями (далі — організація) центрам зайнятості у районах, містах, районах у містах інформації про зайнятість та працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.
Згідно з пунктом 2.5 Порядку роботодавці щороку, не пізніше 1 лютого після звітного року, подають територіальному органу Інформацію про зайнятість і працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (далі — Інформація).
Статтею 14 Закону № 5067 передбачено, що для працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (крім інвалідів, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV), організаціям з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб встановлюється квота у розмірі 5% середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік.
Тобто розрахунок квоти у розмірі 5% середньооблікової чисельності штатних працівників та заповнення рядків 01, 03 Інформації пов’язано з календарним роком, що передує звітному, для подальшого визначення дотримання роботодавцями квоти у звітному році.
Отже, роботодавцям рекомендується заповнювати Інформацію таким чином (на прикладі звітування за 2015 рік, подання звіту роботодавцем центру зайнятості не пізніше 1 лютого 2016 року):
- у рядку 01 Інформації зазначається середньооблікова чисельність штатних працівників за календарний рік, що передує звітному (2014 рік);
- у рядку 02 Інформації зазначається середньооблікова чисельність працівників, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню відповідно до статті 14 Закону № 5067 та працювали на умовах повної зайнятості у звітному році (2015 рік);
- у рядку 03 Інформації зазначається розрахункова чисельність працівників, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, у розмірі 5% середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік (2014 рік);
- у рядку 04 Інформації вказується чисельність громадян, яких планується працевлаштувати в поточному році у рахунок квоти (2016 рік).
Оскільки в наступному звітному році (2016 рік) 2015 рік буде базовим для встановлення квоти, то чисельність працівників, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, у розмірі 5% середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік, розраховується від середньооблікової чисельності штатних працівників цього ж календарного року (2015 рік). Тож, у рядку 04 Інформації вказується чисельність громадян, яких планується працевлаштувати в поточному році у рахунок квоти, зокрема різниця між отриманим показником та рядком 02 Інформації.
Якщо за результатом розрахунку у роботодавця працює необхідна середньооблікова чисельність працівників, на яких поширюються додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, у рядку 04 ставиться «0». Доповнювати Інформацію будь-якими пояснювальними записками Порядком не передбачено.
Округлення результатів обчислень здійснюється за таким правилом: округлюються цифри поступово справа наліво — якщо остання значуща цифра менше або дорівнює 4, вона відкидається; якщо більше або дорівнює 5, найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю.
Відповідно до пункту третього статті 14 Закону № 5067 роботодавці самостійно розраховують квоту, зазначену в частині другій цієї статті, з урахуванням чисельності громадян, які на умовах повної зайнятості вже працюють в організаціях і належать до таких, що неконкурентоспроможні на ринку праці (крім інвалідів), та забезпечують їх працевлаштування самостійно. Роботодавці можуть звернутися за сприянням для працевлаштування цієї категорії громадян до установ державної служби зайнятості.
Можливість працевлаштування осіб, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, за сприяння державної служби зайнятості зазначається роботодавцем при поданні форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», що затверджена наказом Мінсоцполітики України від 31.05.2013 № 316.
Зважаючи на сказане, Законом № 5067 встановлено обов’язок роботодавця з чисельністю понад 20 штатних працівників забезпечити працевлаштування осіб, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, у розмірі 5% середньооблікової чисельності штатних працівників. В рахунок виконання цієї квоти зараховуються як працевлаштовані особи, так і працівники, котрі вже працюють. Також роботодавцеві не заборонено приймати на роботу громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, понад встановлену 5-відсоткову квоту.
Статтею 22 Кодексу законів про працю України визначено, що забороняється необгрунтована відмова у прийнятті на роботу. Будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об’єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається. Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров’я працівника можуть встановлюватись законодавством України.
Статтею 44 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво здійснюється на основі вільного найму організацією працівників.
Ураховуючи зазначене, роботодавець має право на власний розсуд вирішувати необхідність заповнення вакантного робочого місця (посади), у той же час, відмова у прийнятті на роботу з посиланнями на обставини, які не відносяться до ділових якостей працівника, буде необгрунтованою.
