При здійсненні правосуддя судді часто змушені керуватися власною правосвідомістю та оцінювати поведінку учасників процесу виходячи із власних уявлень про ті чи інші оціночні поняття. Однією із таких категорій справ є звільнення за пунктом 3 статті 40 Кодексу законів про працю України (КЗпП).
Відповідно до пункту 3 статті 41 КЗпП підставою для звільнення особи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу є вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.
Апеляційний суд Одеської області, керуючись пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.12.1992 № 9, та узагальнюючи власну судову практику, у рішенні від 23.04.2015 (справа 22-ц/785/1712/15) виділяє низку обставин, які мають бути враховані судами при розгляді такої категорії справ. Водночас ця інформація є корисною і для роботодавців, які час від часу стикаються з необхідністю звільнення працівників на підставі пункту 3 статті 41 КЗпП. Отже:
1. Підставою для звільнення може бути не будь-який аморальний проступок, а такий, що не сумісний із продовженням виховної роботи.
2. За вказаною підставою можуть бути звільнені лише працівники, які займаються виховною діяльністю, наприклад, вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів.
3. Звільнення допускається як за вчинення аморального проступку при виконанні трудових обов’язків, так і не пов’язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).
4. Звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, непідтвердженої конкретними фактами.
5. Визначення аморального проступку в законі не надається і належить до категорії оціночних понять. Трудове законодавство не дає поняття аморального проступку. Поняття аморального співвідноситься з антигромадським як частина і ціле. Тому аморальним проступком слід вважати винні дії чи бездіяльність, що порушують моральні норми, притаманні даному суспільству, суперечать змісту трудової функції працівників і тим самим дискредитують виховні, службові повноваження певного кола людей. У широкому значенні аморальний проступок — це діяння, що порушує моральні підвалини суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві. Під аморальним проступком підпадають такі вчинки: поява у громадських місцях у нетверезому стані; неправомірна поведінка у побуті; приниження та образа дитини (учня) чи колег тощо.
Підготувала Юлія Видиборець,
головний експерт «Експертус Кадри», член Експертної ради системи «Експертус Кадри»
