Підпишіться на Рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника підлягає негайному виконанню. Судові палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України в постанові по справі 6-435цс15 від 01.07.2015 сформулювали правову позицію щодо процедури і строку виконання роботодавцем рішення про поновлення працівника на роботі.
Частина перша статті 235 Кодексу законів про працю України (КЗпП) передбачає, що в разі звільнення без законних підстав працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню (ч. 6 ст. 235 КЗпП).
Виходячи з лексичного значення (тлумачення) поняття «затримка» як «зволікання», «проволока», за змістом норм статті 236 КЗпП затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.
Оскільки зазначена норма права в імперативній формі передбачає негайне виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі, відсутність у судовому рішенні вказівки про це не позбавляє рішення його обов’язковості з моменту проголошення.
Отже аналіз зазначених правових норм дає підстави стверджувати, що законодавець передбачає обов’язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі. Цей обов’язок полягає у тому, що роботодавець має видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає одразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (частина 2 статті 14 ЦПК України).
До відома
Стаття 382 Кримінального кодексу України передбачає, що умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню, вчинені службовою особою, караються штрафом від 750 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі — нмдг) або позбавленням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
У випадку невиконання цього обов’язку добровільно, рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.
До відома
Згідно зі статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на посадових осіб — від 20 до 40 нмдг; на боржника — юридичну особу — від 40 до 60 нмдг та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення посадової особи до кримінальної відповідальності.
Підготувала Юлія Видиборець, головний експерт «Експертус Кадри», член Експертної ради системи «Експертус Кадри»
