Якщо роботодавець незаконно звільнив працівника, суд поновить його на попередній роботі (ст. 235 КЗпП). КЗпП не містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядок, за яким таке рішення виконують. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважають примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII. Рішення вважають виконаним з дня, коли роботодавець видав наказ або розпорядження про поновлення працівника на роботі та вніс відповідний запис до його трудової книжки, після чого виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.
У своїх рішеннях Верховний Суд зазначає, що при розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допуск працівника до фактичного виконання трудових обов’язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення. Отже, виконання рішення про поновлення на роботі вважають закінченим з моменту, коли роботодавець видав наказ про поновлення працівника на роботі та фактично допустив працівника до виконання попередніх обов’язків. При цьому, працівник повинен знати про наявність такого наказу, а роботодавець фактично забезпечив працівникові доступ до роботи і можливості виконувати свої обов’язки.
Аналогічні правові висновки Верховний Суд виклав у постановах від 06.12.2018 року у справі № 465/4679/16, від 26.02.2020 у справі № 702/725/17, від 17.06.2020 у справі № 521/1892/18, від 16.09.2020 у справі № 709/1465/19.
За матеріалами Реєстру судових рішень