Скорочення під час воєнного стану: зауваги кадровику
У Державній службі України з питань праці нагадали роботодавцям про вимоги законодавства щодо вивільнення працівників (зокрема, Кодекс законів про працю України, ст. 49-2 і 49-4).
Після того, як роботодавець вирішить провести масове вивільнення, він має провести консультацію з виборним органом первинної профспілкової організації (або з профспілковим представником) стосовно заходів, які можуть допомогти запобігти звільненню або мінімізувати негативні наслідки цього. Таку консультацію проводять не пізніше трьох місяців з дати прийняття рішення про масове вивільнення.
Крім того, працівників потрібно попереджати про наступне вивільнення (не пізніше, ніж за два місяці). Таке повідомлення проводять персонально. Крім того, потрібно запропонувати працівникам іншу роботу.
За матеріалами Управління інспекційної діяльності у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці
Однієї із поважних причин звільнення за власним бажанням є переїзд на нове місце проживання. У зв’язку з цим працівник вправі вимагати розірвання трудових відносин у строк, про який він просить. Тобто попереджати про своє звільнення за два тижні у такому випадку не потрібно.
Звільнення за згодою сторін — одна із найпоширеніших підстав для припинення трудового договору. Які нюанси слід врахувати під час розірвання трудового договору за згодою сторін? Як регулює питання щодо звільнення за згодою сторін стаття КЗпП? Чи передбачає звільнення за згодою сторін виплати працівнику? Дізнайтеся порядок звільнення за згодою сторін та врахуйте застороги.
Строковий трудовий договір роботодавець та працівник укладають на певний період часу. Які особливості розірвання строкового трудового договору? Чи можливе дострокове розірвання строкового договору? Хто та за яких умов має право це зробити — роз’яснюємо у статті.
Копію наказу про звільнення видають усім працівникам в день звільнення.
Можливість звільнити працівника за невідповідність займаній посаді передбачає пункт 2 статті 40 КЗпП. Тут йдеться виключно про виявлену невідповідність кваліфікації працівника займаній посаді або виконуваній роботі.