Міністерство соціальної політики України в листі від 12.01.2015 № 4/13/116-15 надало роз’яснення щодо зарахування часу перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, та додаткової оплачуваної відпустки держслужбовцям.
Мінсоцполітики України нагадує, що час перебування у відпустці, яка надається, зокрема, відповідно до статті 26 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки», зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку згідно з пунктом 4 статті 9 Закону України «Про відпустки».
У зв'язку з прийняттям Закону України від 31.07.2014 № 1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» зміни та доповнення до Закону України «Про відпустки» внесені не були.
Тому не вбачається правових підстав для зарахування часу перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати, яка надається відповідно до пункту 6-6 Прикінцевих положень Закону України від 16.01.2014 № 719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік», до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
Стосовно додаткової оплачуваної відпустки, передбаченої статтею 35 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» та статтею 21 Закону України від 07.06.2001 № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування», Мінсоцполітики України нагадує, що порядок і умови надання додаткових оплачуваних відпусток встановлюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1994 № 250.
Згідно із зазначеною постановою державним службовцям, які мають стаж державної служби понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів, а починаючи з 11-го року ця відпустка збільшується на 2 календарних дні за кожен наступний рік. Тривалість додаткової оплачуваної відпустки не може перевищувати 15 календарних днів.
Надання додаткової відпустки певної тривалості, а також виплата грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні державного службовця залежить лише від наявності у державного службовця стажу державної служби, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1994 № 250, що дає право на надання вказаної відпустки, а не від відпрацьованого державним службовцем часу у відповідному робочому році.
Мінсоцполітики України зазначає, що згідно з пунктом 3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283, до стажу державної служби включається, зокрема, період, коли державний службовець не працював з поважних причин, але залишався у трудових відносинах з державним органом.
Тому немає правових підстав для зменшення тривалості (надання пропорційно відпрацьованому часу) додаткової оплачуваної відпустки, яка надається за стаж державної служби у зв'язку з перебуванням державного службовця у відпустці без збереження заробітної плати, яка була йому надана відповідно до пункту 6-6 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік».
Отже, середньоденна заробітна плата для оплати часу відпусток провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців на відповідну кількість календарних днів року, зменшену на кількість святкових і неробочих днів, встановлених законодавством (стаття 73 КЗпП України), а також на кількість календарних днів перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати, яка надана відповідно до статті 26 Закону України «Про відпустки» та пункту 6-6 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік».
