Відсутність на роботі через волонтерську діяльність не є поважною причиною

Волонтерська діяльність – це добровільна, соціально спрямована, неприбуткова діяльність, що здійснюється волонтерами шляхом надання волонтерської допомоги (ст. 1 Закон України «Про волонтерську діяльність» від 19.04.2011).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю.

Особливості трудових відносин працівників у період дії воєнного стану, зокрема визначає Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-IX від 15.03.2022 (далі – Закон №2136). У період воєнного стану не застосовуємо норми законодавства про працю у частині відносин, які врегулював Закон № 2136 (ч. 3 ст. 1 Закону № 2136).

Водночас одним з обов’язків працівника, передбачених статтею 30 КЗпП є обов’язок особисто виконувати доручену йому роботу.

Також чинним законодавством встановлюються норми робочого часу, яких працівник повинен дотримуватися. Нагадаємо, що нормальна тривалість робочого часу працівників у період воєнного стану не може перевищувати 60 годин на тиждень (ч. 1 ст. 6 Закону України № 2136).

Відсутність на роботі працівника через зайнятість волонтерською діяльністю не вважається для роботодавця поважною причиною та може мати для працівника негативні наслідки, оскільки волонтерство у робочий час чинними нормативно-правовими актами не передбачено.

Якщо працівник не може волонтерити у позаробочий час чи у вихідні дні та водночас не хоче втратити роботу, має з власної ініціативи узгодити ці питання з роботодавцем в рамках чинного законодавства.

Правомірні варіанти, щоб поєднати роботу і волонтерство

Оформлення відпустки

Працівник може звернутися до роботодавця з проханням надати йому:

• щорічну основну відпустку
  ;
• додаткову відпустку;

• відпустку без збереження заробітної плати
  .

Увага! У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури (ч. 2 ст. 12 Закону № 2136).

Об’єкти критичної інфраструктури – це об’єкти інфраструктури, системи, їх частини та їх сукупність, які є важливими для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам. Вказаним законом запроваджено Реєстр об’єктів критичної інфраструктури, де у відкритому доступі буде інформація про вказані об’єкти (крім інформації з обмеженим доступом) (ст. 1 Закону України «Про критичну інфраструктуру»).

Відпустки в умовах воєнного стану: як надати

Встановлення за згодою з роботодавцем неповного робочого часу.

Статтею 56 КЗпП передбачено можливість за угодою між роботодавцем та працівником встановлення неповного робочого дня або неповного робочого тижня, при цьому оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Зважайте! Для працівників, яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу не може перевищувати 50 годин на тиждень (ч. 2 ст. 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»).

Встановлення гнучкого режиму робочого часу

Гнучкий режим робочого часу – це форма організації праці, за якою допускається встановлення іншого режиму роботи, ніж визначений правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи іншої, встановленої на певний обліковий період (тиждень, місяць, квартал, рік тощо), норми тривалості робочого часу.

Такий режим робочого часу може встановлюватись за заявою працівника з прийнятними для нього часовими межами графіка роботи та передбачає:

• Фіксований час, протягом якого працівник обов’язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов’язки. При цьому може передбачатися поділ робочого дня на частини;
• змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу;
• час перерви для відпочинку і харчування.

Запровадження дистанційної форми роботи

Дистанційна робота передбачена статтею 60-2 КЗпП і являє собою форму організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

У разі запровадження дистанційної роботи працівник самостійно визначає робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому. При дистанційній роботі працівник розподіляє робочий час на власний розсуд, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не визначено трудовим договором.

Дистанційна робота 2022: особливості оформлення

Джерело: Безоплатна правова допомога