Вихідна допомога при звільненні: обчислення та виплата

Вихідна допомога при звільненні — це гарантована державою грошова компенсація при звільненні працюючого з ініціативи роботодавця. Мета цієї виплати — матеріальне забезпечення людини на початковому етапі пошуку нової роботи, її розмір визначається за причиною звільнення.

Трудовим законодавством України чітко визначено перелік ситуацій, за яких виплачується така допомога, та визначено її мінімальний розмір. При цьому в колективному договорі підприємства чи установи можуть бути передбачені значно більші виплати.

Читайте також: Вихідна допомога при звільненні сумісникам

Виплата вихідної допомоги

Вона становить не менше однієї середньомісячної зарплати у випадках:

• ненадання працівником згоди перевестись на роботу разом з підприємством чи установою в іншу місцевість;
• відмова працівника продовжувати трудові відносини після істотної зміни умов праці;
• у разі скорочення штатної чисельності чи розірвання трудового договору внаслідок реорганізації або ліквідації організації чи підприємства;
• у разі неможливості виконувати роботу за станом здоров’я;
• виявлення недостатньої кваліфікації працівника, його невідповідності займаній посаді;
• неотримання працівником або скасування йому доступу до державної таємниці, якщо для виконання посадових обов’язків такий доступ є необхідним;
• у разі звільнення працівника внаслідок поновлення судом особи, яка раніше займала таку посаду.

Хоча в законі й досі натрапляємо на норму про виплату вихідної допомоги у разі звільнення за пунктом 3 статті 36 КЗпП, але читати, а тим паче застосовувати, її слід, озираючись на рішення Конституційного суду. Працівник, який призваний на строкову військову службу, не має права отримати вихідну допомогу розміром у дві мінімальні заробітні плати. Таких працівників із 2015 року ми не звільняємо з роботи. Отже, й про компенсаційні виплати не йдеться. Допомогу вони отримають. Але від держави — у військовому комісаріаті.

У тому випадку, коли роботодавець порушив трудове законодавство, умови колдоговору відносно працівника, останній має право вимагати при звільненні за власним бажанням вихідну допомогу, у передбаченому колдоговором розмірі, але не менше трьох середньомісячних зарплат.

У разі звільнення за «особливою» підставою — закінчення повноважень посадової особи, вихідна допомога становить не менше шести середньомісячних заробітних плат. Це своєрідна компенсація при розставанні з топ-менеджерами, яких власник з тої чи тої причини хоче замінити.

Також право на виплату вихідної допомоги у розмірі триденного середнього заробітку мають тимчасові робітники та службовці, якщо виконувані ними роботи припинено на термін більше одного тижня та робітники, зайняті на сезонних роботах, якщо роботи припинені на строк більше двох тижнів — в розмірі тижневого середнього заробітку.

Виплата вихідної допомоги, як і належна працівнику заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, здійснюється в день звільнення, тобто в останній день роботи працівника. Якщо в цей день працівник не працював, кошти необхідно виплатити наступного дня після того, як він пред’явить вимоги щодо повного розрахунку.

З усіх згаданих вище ситуацій найчастіше зустрічається скорочення чисельності працівників, реорганізація підприємства чи установи. У цьому випадку звільненій особі виплачується вихідна допомога не менше однієї середньомісячної заробітної плати.

Іноді виникають ситуації, які відрізняються від загального порядку.

Наприклад, звільнений працівник є особою, постраждалою внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС І-ІІ категорії. Такий працівник має право отримати два види допомоги:

• вихідну допомогу розміром не менше однієї середньомісячної зарплатні, за рахунок фонду підприємства чи установи;
• допомогу в розмірі трьох середньомісячних зарплат, передбачену пунктом 7 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка виплачується за рахунок загальнодержавних чорнобильських програм.

Умови виплати та їх розмір обов’язково зазначаються в наказі про звільнення.

Вихідна допомога при звільнення за угодою сторін

У разі звільнення працівника за угодою сторін, чинним законодавством не передбачена вихідна допомога. Але при укладанні угоди сторони можуть домовитись про матеріальні компенсації працівнику.

Розрахунок вихідної допомоги при звільненні

Щоб правильно визначити суму вихідної допомоги, насамперед необхідно обчислити середньомісячну заробітну плату. Таке обчислення здійснюється згідно Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, за два останні місяці роботи. Працівнику, який працював менше двох місяців, сума допомоги розраховується за відпрацьований ним час.

Під час розрахунку враховуються тільки виплати, які безпосередньо пов’язані з роботою, а саме:

• посадовий оклад;
• надбавки (вислуга років, ранг, класність, високі досягнення, роботу в вихідні дні та нічний час, розширення зони обслуговування, тощо);
• щомісячні премії та винагороди.

Премії за підсумками кварталу чи року пропорційно добавляються до кожного відпрацьованого місяця.

Усі виплати враховуються в нарахованому обсязі, без виключення сум податків чи інших відрахувань.

У розрахунок не включаються:

• виплати одноразового характеру;
• компенсація працівнику за невикористану відпустку;
• виплати за листом тимчасовою непрацездатністю;
• компенсаційні виплати за відрядження;
• матеріальна допомога будь якого характеру;
• одноразові премії (за винаходи, раціоналізаторські пропозиції, перемогу в конкурсах, змаганнях, літературні гонорари);
• виплати до ювілейних та святкових дат;
• вартість безкоштовно наданого спецодягу, засобів гігієни, молока, комунальних послуг, інше;
• виплати дотацій на обіди, проїзд;
• доходи та дивіденди, нараховані за акціями підприємства.

Крім перелічених, не враховується також сума виплат за час перебуванням працівника у щорічній чи додатковій відпустці, виконанням ним громадських обов’язків.

Вихідна допомога при звільненні обчислюється за формулою:

Вд = (З1 + З2) / К1 х К2, в якій:

• Вд — це вихідна допомога;
• З1 та З2— заробітна плата за перший та другий місяці перед звільненням відповідно;
• К1 — відпрацьовані працівником дні за два останні місяці;
• К2 — середня кількість днів роботи за два останні місяці.

Вихідна допомога підлягає оподаткуванню.