Згідно зі статтею 23 Кодексу законів про працю України (КЗпП) строковий трудовий договір укладають у випадках, коли трудові відносини не може бути встановлено на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Відповідно до статті 39-1 КЗпП, якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дію цього договору вважають продовженою на невизначений строк.
Заміна працівника, який перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, є цілком правомірною підставою для укладання строкового трудового договору, оскільки у цьому випадку трудові відносини не може бути встановлено на невизначений строк. При цьому працівник, що працює за строковим трудовим договором, підлягає звільненню за пунктом 2 статті 36 КЗпП у день, що передує фактичному виходу основного працівника з відпустки.
Але якщо працівник, який перебував у відпустці, звільняється до її закінчення, зникає умова, що давала роботодавцю підставу для укладення строкового трудового договору з працівником, прийнятим для заміщення основного працівника. Отже, строковий трудовий договір перетворюється у безстроковий.
Отже, не потрібно ані звільняти працівника, прийнятого за строковим трудовим договором, щоб потім прийняти на постійну роботу, ані видавати наказ про те, що строковий трудовий договір вважається таким, що укладено на невизначений строк.
Оскільки Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту України від 29.07.1993 № 58 (зареєстровано в Мін’юсті України 17.08.1993 за № 110), не передбачено внесення до трудової книжки працівника відомостей про строковий характер трудового договору, то і вносити запис про те, що трудовий договір стає безстроковим, теж не потрібно.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Кадровик-01"
