Працівник не може звільнитись за угодою сторін (п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України; далі — КЗпП) лише з власної ініціативи. Для звільнення за цією підставою обов’язковою умовою є узгодження між працівником і роботодавцем питань, що стосуються звільнення (зокрема, дати звільнення).
Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника регламентовано статтею 38 КЗпП. Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні (ч. 1 ст. 38 КЗпП).
Тому рекомендуємо запропонувати працівниці написати заяву про звільнення за власним бажанням у зв’язку з доглядом за дитиною з інвалідністю. Аргументом на користь цієї підстави для звільнення можуть стати умови виплати допомоги по безробіттю, якщо працівниця після звільнення планує звернутись до служби зайнятості для пошуку роботи та отримання статусу безробітної.
Як відомо, настрій вагітної жінки — мінливий. А це може спонукати її відкликати заяву про звільнення. Таке право є безумовним, якщо звільнення відбувається з ініціативи працівника за статтями 38 та 39 КЗпП. Якщо вагітна працівниця забажала відкликати заяву про звільнення за угодою сторін, роботодавець має підстави для відмови.
Аргументи «проти» звільнення за згодою сторін одинокої матері
При звільненні як за угодою сторін, так і за власним бажанням з поважної причини та отриманні статусу безробітного допомога по безробіттю виплачується з восьмого дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості (ч. 3 ст. 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-III; далі — Закон № 1533).
Однак при звільненні за угодою сторін одинокої матері тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації скорочується на 90 календарних днів та становить 270 календарних днів (ч. 5 ст. 31 Закону № 1533). А при звільненні за власним бажанням з поважної причини допомога по безробіттю виплачується 360 календарних днів (ч. 4 ст. 22 Закону № 1533).
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Кадровик-01"
