ВСУ скасував призов священника

Бронювання працівників під час війни у Дії

Сьомий апеляційний адміністративний суд (далі — Сьомий ААС) 23 червня 2025 року розглянув апеляційну скаргу військової частини на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі № 600/1095/25-а.

В цій справі пастор релігійної громади церкви Євангельських християн-баптистів «Дім миру» звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини. В позові просив визнати протиправним та скасувати:

• наказ начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі — ТЦК) про мобілізацію та направлення для проходження військової служби;
• командира військової частини щодо зарахування до списків особового складу частини.

Суд першої інстанції позов задовільнив.

Військова частина подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Матеріали справи підтвердили, що позивач, є священнослужителем християнської церкви. Він був включений до списку священнослужителів для бронювання на час мобілізації та військового стану відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі — Закон № 3543) та абзацу 18 пункту 5 Порядку бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою КМУ від 27.01.2023 № 76 (далі — Постанова № 76, Порядок № 76). Таким чином, на позивача на час призову його на військову службу розповсюджувався відповідний імунітет від такого призову, передбачений пунктом 1 частини 1 статті 23 Закону № 3543.

Сьомий ААС зазначив, що не лише у військовозобов`язаного громадянина є обов`язок повідомити ТЦК про наявність підстав для відстрочки, а й ТЦК зобов’язані перевіряти та володіти інформацією щодо статусу особи, щоб недопустити протиправних дій щодо особи. Перевірка наявності відстрочки є повноваженнями саме ТЦК відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154.

Право на відстрочку від мобілізації, яке надано громадянам України Законом № 3543, є непорушним та таким що не залежить від реальної реалізації громадянином даного права.

Сьомий ААС також враховував висновок Венеційської комісії, опублікований 18 березня 2025 року за запитом виконувача обов`язків голови Конституційного Суду України щодо альтернативної / невійськової служби. Встановили, що чинне українське законодавство на період мобілізації не передбачає можливості заміни військової служби альтернативною, а право на свободу віросповідання не є абсолютним і може бути обмежене конституційним обов`язком захисту Вітчизни.

Сьомий ААС наголосив, що забезпечувати баланс між конституційним обов`язком захисту держави та правом на свободу совісті та віросповідання є важливим аспектом. Хоча умови воєнного стану можуть зумовлювати певні обмеження прав і свобод, якщо ігнорувати права на відмову від військової служби з мотивів совісті, це може становити порушення міжнародних стандартів у сфері прав людини. Особливо прав осіб, чиї релігійні переконання є глибокими та послідовними.

Верховний Суд 11 серпня повернув касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій назад військовій частині.

Суд залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким визнали протиправним і скасували рішення ТЦК про призов військовозобов’язаного та скасували наказ командира про його зарахування до списків особової частини.

За інформацією Судово-юридичної газети