Київське міське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі — ФСС) роз’яснило особливості обчислення страхового стажу для оплати листка непрацездатності, якщо працівник відмовляється надати довідку Пенсійного фонду України (7-ок).
ФСС нагадав, що обчислення тривалості страхового стажу для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, яке застосовувалося після 28.02.2001 (дата набрання чинності Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 № 2240-III; далі — Закон № 2240), було пов’язано зі сплатою страхових внесків до ФСС у порядку та розмірах, установлених законодавством, окрім деяких періодів, які зараховувалися до страхового стажу застрахованої особи без сплати страхових внесків. Згідно зі статтею 7 Закону № 2240 до таких періодів належали періоди (сума періодів):
- тимчасової втрати працездатності;
- відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;
- відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
- одержання виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів;
- загального трудового стажу працівника для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, набутого ним до 28.02.2001, який визначався згідно з Правилами обчислення загального трудового стажу для призначення працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.1998 № 1658.
Оскільки Уряд не визначив порядок персоніфікованого обліку сплати внесків і відомостей про застрахованих осіб, то страховий стаж при наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності розраховувався у відповідності до записів у трудовій книжці про перебування застрахованої особи у трудових відносинах.
Починаючи з 01.01.2011 тривалість страхового стажу при розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності залежить не лише від сплати страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи, а й від розміру сплаченого страхового внеску.
Окрім того, під час обчислення тривалості страхового стажу після 01.01.2011 враховуються періоди, протягом яких застрахована особа не сплачує страхові внески, але які прирівнюються до періодів, за які сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску: періоди відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності).
Отже, при визначенні страхового стажу застрахованої особи, яка на початок 2011 року має страховий стаж менше восьми років і не має пільг згідно із законодавством, необхідно керуватися інформацією про страховий стаж застрахованої особи, набутий після 01.01.2011, який обчислюють за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі — ДРЗДСС).
У разі відмови надати довідку персоніфікованого обліку (7-ок) до страхового стажу будуть зараховуватись періоди перебування застрахованої особи у трудових відносинах згідно із записами у трудовій книжці до 01.01.2011, а з 01.01.2011 — періоди, за які підтверджено сплату мінімального страхового внеску.
Підстави для відмови в призначенні допомоги визначені статтею 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (в новій редакції від 01.01.2015; далі — Закон № 1105).
ФСС звернув увагу, що з 01.01.2015 відповідно до частини четвертої статті 19 Закону № 1105 застраховані особи, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними ДРЗДСС мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на матеріальне забезпечення відповідно Закону № 1105 в таких розмірах:
- допомога по тимчасовій непрацездатності — виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку;
- допомога по вагітності та пологах — виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище двократного розміру мінімальної заробітної плати та не менше за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку.
