Підпишіться на Державна служба України з питань праці листом від 02.09.2015 № 2497/0/4-9.1-9/6/ДП-15 роз’яснила, яку відповідальність встановлено за порушення трудових прав працівників.
Держпраці нагадала, що відповідно до статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України (КЗпП) та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст. 4 КЗпП).
Не укладення роботодавцями трудових договорів з найманими працівниками є порушенням законодавства про працю, що тягне за собою відповідальність, зокрема накладення адміністративних штрафів на посадових осіб роботодавця, та фінансових санкцій у вигляді штрафів на юридичних та фізичних осіб-підприємців.
Так, згідно зі статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КпАП) фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян-суб’єктів підприємницької діяльності від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі — нмдг).
У разі повторного протягом року вчинення зазначеного порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, сума адміністративного штрафу складає від 1000 до 2000 нмдг.
Крім того, відповідно до статті 265 КЗпП в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) на юридичних та фізичних осіб-підприємців накладаються фінансові санкції у вигляді штрафу у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається КЗпП, Законом України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР та іншими нормативно-правовими актами (ст. 94 КЗпП).
У разі порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплати їх не в повному обсязі на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та громадян-суб’єктів підприємницької діяльності накладаються адміністративні штрафи у розмірі від 30 до 100 нмдг (ст. 41 КпАП).
Повторне протягом року вчинення зазначеного порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, або ті самі діяння, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, — тягнуть за собою накладення штрафу від 100 до 300 нмдг.
Разом з цим, відповідно статті 265 КЗпП за порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплати їх не в повному обсязі встановлена відповідальність юридичних та фізичних осіб-підприємців у вигляді штрафу у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.
Штрафи, передбачені статтею 265 КЗпП, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Підготувала Ольга Савченко,
експерт Експертус Кадри
