Оплата «лікарняного» працівнику, звільненому з військової служби за призовом під час мобілізації, має певні особливості. Що слід ураховувати — дізнаємося із листа Мінсоцполітики України від 17.08.2015 № 469/18/99-15.
Відповідно до інформації Мінсоцполітики статтею 19 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі — Закон № 1105) встановлено право застрахованих осіб на матеріальне забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності у разі настання страхового випадку в період роботи.
Мінсоцполітики звертає увагу, що підстави для відмови в наданні допомоги з тимчасової непрацездатності чітко визначено статтею 23 Закону № 1105.
Так, у випадках, коли відсутні визначені законом підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності, застрахована особа має право на отримання означеної допомоги.
Постановою Уряду від 26.06.2015 № 439 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266: Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням (далі — Порядок) викладено в новій редакції, яка діє з 4 липня 2015 року.
Мінсоцполітики роз’яснює, що для страхових випадків, які настали до 04.07.2015, середню заробітну плату для розрахунку допомоги за соціальним страхуванням необхідно обчислювати без урахування зазначених змін до Порядку.
Відповідно до пункту 20 попередньої редакції Порядку, сума допомоги по тимчасовій непрацездатності розраховується шляхом множення суми денної виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної заробітної плати залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачено законодавством, на кількість днів, які підлягають оплаті за графіком роботи підприємства, установи, організації.
Середньоденна заробітна плата для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності обчислюється відповідно до пункту 14 Порядку виходячи з нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, та кількості відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді.
Згідно із статтею 119 Кодексу законів про працю України за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності.
Виплати за період, коли особа не працювала та за нею зберігався середній заробіток, не включаються до розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Тому у разі відсутності в розрахунковому періоді у демобілізованої застрахованої особи заробітної плати для обчислення середньої заробітної плати для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності, може бути застосовано пункт 10 Порядку в редакції, що діяла до набрання чинності новою редакцією цього Порядку.
Для страхових випадків, які настали після набрання чинності новою редакцією Порядку, слід застосовувати пункт 28 цього Порядку, згідно з яким середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої працівникові на день настання страхового випадку.
Підготувала Ольга Савченко,
редактор-експерт «Експертус Кадри»
