Трудовий договір — це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов’язаний виконувати не якусь індивідуально визначену роботу, а роботу з однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.
Таку позицію займає Верховний Суд у постанові від 20.08.2020 у справі № 540/4109/18 (провадження № К/9901/14198/19).
Обставини справи
Позивач з січня 2012 зареєстрований як фізична особа — підприємець (далі — ФОП) та здійснює підприємницьку діяльність. Просить визнати протиправною та скасувати постанову Держпраці (далі — відповідача) про накладення штрафу у розмірі 335 070 грн. Факт перебування неоформлених працівників під час перевірки ФОП пояснює оформленням трудових договорів, ознайомленням з робочим місцем, інструктажем з техніки безпеки, охорони праці, пожежної безпеки, робочої гігієни і санітарії.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог. Фактичний допуск позивачем до роботи трьох працівників без оформлення трудових договорів був доведений в ході інспекційного відвідування. Договір про професійне навчання найманого працівника, наказ про організацію стажування, програму стажування, будь-які інші документи, що підтверджують врегулювання відносин між ФОП і стажистом згідно з вимогами Закону України «Про зайнятість населення» позивач не надав. Отже — не мав права допускати до роботи стажиста без оформленого договору і без оплати його праці.
Штрафи на роботодавця з 01.09.2020
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив вимоги позивача. Апеляційний суд аргументував свою позицію тим, що трьох працівників оформлено на роботу під час проведення перевірки. За таких підстав контролюючий орган в акті фактичної перевірки дійшов висновку, що ґрунтується на припущенні — зазначених працівників допущено до роботи без оформлення трудових відносин. Суд апеляційної інстанції не погодився із висновком про доведеність фактичного допуску трьох працівників до роботи без оформлення трудового договору та критично оцінив пояснення ФОП та працівників, надані під час інспекційного відвідування, оскільки ті не містять чіткого посилання на фактичний допуск працівників до роботи, а саме — виконання ними безпосередньо трудових обов`язків на своїх робочих місцях, у будь-якому спеціальному одязі, який необхідний для роботи.
Держпраці не погодилась з рішенням апеляційного суду та оформила касаційну скаргу.
Колегія суддів Верховного суду вважає такий висновок суду апеляційної інстанції передчасним з огляду на письмові пояснення ФОП — три працівника перебували у нього на стажуванні, та пояснень працівника, який вказав, що саме з цього дня працює на посаді менеджера.
Також суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що оформлення документів на працевлаштування, підписання трудового договору, проходження інструктажів, ознайомлення з правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовою інструкцією, не є підставою вважати, що фактичний допуск трьох працівників до роботи відбувся без оформлення трудового договору. Однак суд не перевірив чи дійсно відбувались ці дії та коли саме працівники укладали трудові договори з позивачем (до чи після повідомлення про це ДФС), оскільки, вчиняти відповідні дії можна тільки з тими працівниками, з якими вже укладені трудові договори.
З аналізу норм трудового права Верховний суд зробив висновок, що трудовий договір — це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов’язаний виконувати не якусь індивідуально визначену роботу, а роботу з однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду:
- від 04 липня 2018 року у справі №820/1432/17,
- від 24 грудня 2019 року у справі №823/1167/16,
- від 05 лютого 2020 року у справі №620/3913/18,
- від 06 лютого 2020 року у справі №0840/3690/18,
- від 03 березня 2020 року у справі №1540/3913/18.
Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного суду дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку та прийняв рішення, яке не відповідає вимогам щодо законності і обґрунтованості.
Олена Петровська
за матеріалами Єдиного державного реєстру судових рішень
