Документами, на підставі яких здійснюється відрахування із заробітної плати, можуть бути:
- наказ (розпорядження) роботодавця;
- виконавчі документи — наприклад, виконавчі листи, що видаються судами, ухвали та постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах, виконавчі написи нотаріусів;
- письмове доручення працівника роботодавцю на перерахування частини свого заробітку на користь суб’єкта підприємницької діяльності, що продав працівникові товар у кредит.
Розрахунок при звільненні у найближчу зарплату: правомірно?
Відповідно до ст. 127 КЗпП при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідпрацьовані дні відпустки – відрахування за ці дні не провадиться:
- якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в п. 3, 5, 6 ст. 36 і п. 1, 2, 5 ст. 40 КЗпП;
- при направленні на навчання;
- зв’язку з переходом на пенсію.
Податки із зарплати, які роботодавець повинен утримувати (відраховувати) по кожному працівнику:
Податок | Відсоток |
Податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) | 18% |
Військовий збір (ВЗ) | 1,5% |
Відповідно до ст. 128 КЗпП при кожній виплаті зарплати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20%.
Як не порушити строків виплати зарплати
В окремих випадках, передбачених законодавством, розмір відрахувань може становити до 50%:
- при стягненні аліментів;
- відшкодуванні шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, а також втратою годувальника;
- відшкодуванні збитків, заподіяних злочином;
- у разі коли особи, які купують товари у розстрочку, здійснюють виплати за виконавчими документами.
Обмеження, встановлені ч. 2 ст. 128 КЗпП, не поширюються на відрахування із зарплати при відбуванні покарання у вигляді виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із зарплати не може перевищувати 70%.
