Держпраці нагадує про гарантії при залученні працівників до роботи у вихідні, святкові або неробочі дні

Робота у вихідні дні забороняється (ч. 1 ст. 71 КЗпП). Заборона поширюється на залучення працівника до роботи не в загальний вихідний день – неділю, а у вихідний день конкретного працівника.

Робота у вихідний: як правильно оформити та компенсувати

Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається тільки з дозволу профспілки або профспілкового представника і лише у виняткових випадках, визначених законодавством та ч. 2 ст. 71 КЗпП. До цього переліку належать:

• відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;
• відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;
• виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства в цілому або його окремих підрозділів;
• виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

Перелік святкових і неробочих днів встановлено ст. 73 КЗпП. Робота у ці дні не проводиться. Залучення працівників до роботи допускається у випадках та в порядку, передбачених ст. 71 КЗпП. Робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Забороняється залучати окремі категорії працівників до робіт у вихідні дні. До них належать:

• працівники, яким не виповнилося вісімнадцять років;
• вагітні жінки і жінки, які мають дітей віком до трьох років;
• батьки, які виховують дітей без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);
• опікуни (піклувальники).

Залучення працівників до роботи у вихідні дні оформлюється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Скачати наказ про роботу у вихідний день

Для видання цього наказу необхідно мати:

• фактичну підставу;
• дозвіл профспілки (має надати саме виборний орган, а не його голова) або профспілкового представника;
• згоду сторін на спосіб компенсації роботи у вихідний день;
• згоду працівника виконувати доручену роботу, якщо виконання такої роботи не обумовлено трудовим договором, крім випадків тимчасового переведення без згоди працівника.

У наказі про роботу у вихідний день обов’язково має бути:

• підстава залучення працівників до роботи;
• ПІБ і посади всіх працівників, які працюватимуть у цей день;
• спосіб компенсації за роботу у вихідний день кожному.

Наказ доводиться до відома всіх працівників, які залучаються до роботи у вихідний день.

Надання компенсації (подвійна оплата або інший день відпочинку) за роботу в такий день також фіксується наказом (розпорядженням роботодавця).

Зверніть увагу, що у випадку грошової компенсації, оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами ст. 107 КЗпП. Тобто, робота у святковий та неробочий день оплачується в подвійному розмірі залежно від умов оплати праці:

Оплаті в подвійному розмірі підлягають тільки години, фактично відпрацьовані працівником у святковий чи неробочий день.

Працівник, який працював у святковий чи неробочий день, може отримати інший день відпочинку (відгул) за його бажанням. Варто заначити, що інший день відпочинку надається працівнику тільки за наявності згоди сторін, оскільки законодавством не передбачено такий обов’язок роботодавця.

Спосіб компенсації роботи у вихідний день завжди визначається угодою сторін, а робота у святковий та неробочий день завжди оплачується в подвійному розмірі і лише по досягненні згоди сторін працівнику за його бажанням (тобто ініціатива має виходити від працівника) може бути надано інший день відпочинку (відгул).

За матеріалами ГУ Держпраці у Дніпропетровській області