Конституція, КЗпП, Закон "Про відпустки" та інші закони та нормативно-правові акти регулюють державні гарантії та відносини, пов’язані з відпусткою.
Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (ч. 1 ст. 2 Закон "Про відпустки").
Щорічні додаткові відпустки надають працівникам за роботу із шкідливими і важкими умовами праці (ст. 76 КЗпП).
Стаж для щорічних додаткових відпусток за шкідливі умови та особливий характер праці
Нормативно-правовими актами встановлюють тривалість щорічних додаткових відпусток, умови та порядок їх надання.
Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими й важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затверджуваним Кабміном (ст. 7 Закону "Про відпустки").
Конкретна тривалість відпустки, зазначеної в ч. 1 цієї статті, встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.
Список виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затверджений додатком 1 до постанови Кабміну від 17.11.1997 № 1290 (ч. 1 ст. 7 Закону "Про відпустки").
Відпустки в умовах воєнного стану: що врахувати кадровику
Наказ Мінсоцполітики від 30.01.1998 № 16 затверджує Порядок застосування Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників у яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці.
Згідно з цими Порядком щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці надається працівникам виробництв, цехів, професій і посад, передбачених відповідними розділами відповідного Списку, незалежно від того, до якої галузі господарства належать ці виробництва і цехи, та від форм власності підприємств, організацій і установ.
Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими й важкими умовами праці встановлює колективний договір залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та базується на результатах гігієнічної оцінки умов праці за показниками та критеріями, що затверджені наказом МОЗ і Мінсоцполітики "Про затвердження Показників та критеріїв умов праці, за якими надаватимуться щорічні додаткові відпустки працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних з негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів" від 31.12.1997 № 383/55 та зареєстровані в Мін'юсті 28.01.1998.
Атестація робочих місць за умовами праці здійснюється згідно з постановою Кабміну "Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці" від 01.08.1992 № 442 та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Мінпраці від 01.09.1992 № 41.
Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими й важкими умовами праці надається пропорційно фактично відпрацьованому часу. У розрахунок часу, що дає право працівнику на додаткову відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах із шкідливими й важкими умовами праці не менше половини тривалості робочого дня, установленого для працівників цих виробництв, цехів, професій і посад.
За матеріалами Управління Держпраці в Чернігівській області
