На час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку (ст. 119 КЗпП).
Згідно ч.2 ст.39 Закону "Про військовий обов’язок і військову службу", громадяни України, призвані:
- на строкову військову службу,
- військову службу за призовом під час мобілізації,
- на особливий період,
- прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці,
- у разі оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, які передбачені КЗпП ч. 3 та 4 статті 119.
За працівниками, призваними на строкову військову службу, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб–підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Держбюджету, відповідно до Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ( ч.3 ст.119 КЗпП).
Гарантії зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби:
- отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах,
- потрапили у полон,
- визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими (ч.3 ст.119 КЗпП).
Гарантії збереження місця роботи, посади не поширюються на осіб, які займали виборні посади в органах місцевого самоврядування та строк повноважень яких закінчився ( ч.4 ст.119 КЗпП).
Визначено, що Порядок обчислення середньої зарплати застосовується у випадках залучення працівників до виконання військових обов’язків. Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Постановою Кабміну № 587 затверджено Порядок виплати грошової допомоги громадянам України, які призиваються на строкову військову службу. Допомога виплачується громадянам, які призиваються на строкову військову службу, у двох розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року. Виплата допомоги здійснюється військовими комісаріатами на підставі наказів військових комісарів перед початком проходження строкової військової служби.
Ч. 7 ст. 41 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за порушення встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених Законами про військовий обов’язок і військову службу, про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
За порушення гарантій та пільг, встановлених вищенаведеними законами, встановлена відповідальність згідно з ст. 265 КЗпП.
Підставою для збереження за співробітником робочого місця, посади та середнього заробітку є повістка. Порядок видачі повісток регламентовано Положенням про підготовку і проведення призову громадян України на строкову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженим постановою КМУ від 21.03.02 р. № 352 (далі – Положення № 352).
Запис про звільнення співробітника у зв’язку із призовом на військову службу до трудової книжки не вноситься.
У період відсутності такого працівника в табелі обліку використання робочого часу робляться відмітки з позначенням "ІН" – інший невідпрацьований час, передбачений законодавством (лист Мінсоцполітики від 05.06.15 р. № 225/06/186-15).
У випадку звільнення такого співробітника роботодавця очікують такі наслідки:
- Відновлення співробітника на роботі через суд.
- Стягнення з роботодавця середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника на підставі ст. 235 КЗпП.
- Фінансові санкції, передбачені ч. 2 ст. 265 КЗпП. Так, за недотримання гарантій і пільг, належних працівникам, які призиваються на військову службу, передбачено штраф у 10-кратному розмірі мінімальної заробітної плати на момент виявлення такого порушення. При цьому штраф нараховується за кожного працівника, у відношенні якого допущено таке порушення.
- Адміністративна відповідальність на підставі ст. 41 КУпАП – штраф у розмірі від 50 до 100 НМДГ (від 850 до 1 700 грн.).
Отож, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
За матеріалами Безоплатної правової допомоги
⚡ ТОП-5 консультацій ⚡
- Класифікатор професій
- Відсторонення невакцинованого працівника
- Зразок оформлення наказу за ДСТУ 4163:2020
- Звіт про квоту 2022
- Трудовий договір
