Верховний Суд в огляді судової практики щодо оцінки електронних доказів від 22 липня 2021 року зазначив, що електронні докази (е-докази) — це інформація в електронній або цифровій формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи, в т. ч. текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи, веб-сайти чи сторінки, текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані зберігають на портативних пристроях — картах пам’яті, мобільних телефонах, серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі, в т. ч. в мережі інтернет (ч. 1 ст. 100 ЦПК).
Знакові судові рішення, у яких використовують е-докази, суди напрацьовують поступово. До е-доказів висувають вимоги належності (ст. 77 ЦПК), допустимості (ст. 78 ЦПК), достовірності (ст. 79 ЦПК) та достатності (ст. 80 ЦПК).
Е-докази подають в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Як приклад «форми» е-доказів в огляді наведена справа, у якій учасник має право подати суду електронний доказ у таких формах:
- оригінал;
- електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом;
- паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом.
Паперову копію е-доказу суд не вважатиме письмовим доказом, однак розглядатиме як можливість встановити наявність або відсутність обставин чи фактів, які мають значення для вирішення справи (Постанова ВС від 19 січня 2021 року у справі № 922/51/20).
Роздруківку електронного листування не вважатимуть електронним документом (копією електронного документа) та е-доказом, бо вона не містить обов’язковий реквізит електронного документа — електронний підпис (Постанова ВС від 11 червня 2019 року у справі № 904/2882/18, від 24 вересня 2019 року у справі № 922/1151/18, від 28 грудня 2019 року у справі № 922/788/19, від 16 березня 2020 року у справі № 910/1162/19).
За загальним правилом роздруківки інтернет-сторінок (вебсторінок) не зараховують як докази. Проте, суд визнає їх доказом у разі, якщо такі роздруківки виготовлені, видані і засвідчені власником відповідного інтернет-ресурсу або провайдером, тобто набули статусу письмового доказу (Постанова ВС від 30 жовтня 2019 року у справі № 587/2051/18).
Суди приймають як е-докази і скріншоти повідомлень із телефону, планшета, роздруківки з вайбера (Постанова ВС від 13 липня 2020 року у справі № 753/10840/19).
,експерт Експертус Кадри
